Богдан Гоза: «Ціль одна - стати чемпіоном і піднімати знову якісь рекорди»

У рамках проєкту Відділення НОК України у Львівській області «Відверто з #lvivNOC», розмова з Богданом Гозою — українським важкоатлетом, абсолютним чемпіоном Європи до 17 років, рекордсменом Європи та світу до 17 років, срібним призером Чемпіонату Європи серед юніорів до 20 років…

• Богдане, давай спершу розкажи, що саме для тебе важка атлетика?


• Важка атлетика — це досить важкий спорт, але він розвиває повністю все. Ти стаєш більш скомбінованим. Це дуже корисний вид спорту абсолютно для всіх.


• Ти одразу зазначив, що це важкий вид спорту, то чому обрав саме його?


• Прийшов у цей вид спорту з братом. У мене є старший брати на 6 років. Він – олімпієць (прим. — Володимир Гоза — учасник Олімпійських ігор 2016 року у Ріо-де-Жанейро у важкій атлетиці), також Чемпіон Європи. Коли йому було 14 років, а мені 8, саме він затягнув мене в зал і якось так вийшло, що з того часу почав з ним ходити і тренуватись. Саме він мене тоді, мабуть, запалив тим, що піднімав вже пристойні кілограми і мені цього хотілося.


• От у 8 років ти прийшов в зал. Як тоді все відбувалося, одразу підіймав якісь ваги чи з чого починалося все?


• Я вже точно не пам’ятаю, але перший місця-два я просто з грифом 15 кг працював, виконував багато роботи для розтяжки. Пам’ятаю, в 10 років я вже 50 «рвав» і десь 60 «штовхав».


• А якби брат не займався цим видом спорту, чи впав би твій вибір на важку атлетику, чи обрав би якийсь інший вид?


• Не знаю… У місті, в якому я живу, по суті ніякі види спорту, окрім важкої атлетики, не розвинуті. Тому, думаю, все одно мені прийшлося б нею займатися.


• Я помітила таку тенденцію, що кожного разу на серйозних змаганнях ти завжди б’єш рекорди і перевершуєш не тільки себе, але й результати найкращих спортсменів. Як тобі це вдається?


• Ми нормально тренуємося, постійно на зборах. Я думаю, що саме завдяки цьому. Мені здається, що якби я був вдома, то там нема таких тренувань.


• Як виглядає твій типовий день на зборах?


• Прокидаюсь о 8 год ранку. 8:30 год — зарядка. О 9:00 год сніданок. Тоді йдемо в кімнату, трохи відпочиваємо. На 12:00 год маємо перше двогодинне тренування. О 14:00 год обід і відпочинок до 18:00 год. Тоді тренуємося вдруге. Після цього вечеря, процедури, відновлення.


• Тренування — важкі?


• Переважно понеділок, середа, п’ятниця — так, важкі, на яких працюєш, викладаючись практично на всі 100 %. У нас виходить 14 тренувань на тиждень, тобто по 2 щодня. Ми вже до такого звикли, тому справляємось.


• Чи повністю ти слухаєш свого тренера? Бувають у вас з ним якісь суперечки?


• Ні. Я довіряю своєму тренеру, слухаю його. Я знаю, що він розумний і знає, тому в нас немає такого. Ми складаємо програму на тиждень. Тоді тренер дивиться, як себе почуваю: якщо можна ще давати навантаження, то дає, а якщо бачить, що я вже втомлений трохи — тоді зменшує.


• Ти зараз ще десь навчаєшся?


• Навчаюся в Львівському університеті фізичної культури. Стараюся поєднувати, ніби вдається.


• А як щодо особистого життя чи розваг із друзями, вистачає часу на це?


• На розваги в мене, чесно кажучи, не те що часу нема, в мене скоріше немає бажання, просто самому не хочеться. А якщо просто спілкуватися з друзями — все встигаю.


• Наші читачі запитують, як саме ти дійшов до такого результату?


• Та тренуваннями, слухав тренера. Так і дійшов.


• А чи є у важкій атлетиці таке поняття, як «талант»?


• Я думаю, що талановиті люди тут теж є. Однак ці талановиті люди можуть бути просто лінивими, можуть не підіймати штангу чи навіть не хочуть іти в зал. А є люди, в яких цього таланту може і немає, але вони хочуть, багато працюють над собою. Саме в таких людей результати будуть кращі.


• Раніше ти змагався у ваговій категорії 102 кг, зараз — 109 кг. Чи приймаєш ти якісь спортивні добавки?


• Так, приймаю. Просто такі, щоб не ловилися на допінгу. Адже вони бувають різні. В мене, наприклад, із самого дитинства була проблема набрати вагу. Для мене це дуже складно. Тому багато вітамінів я п’ю суто для набору маси. Також вживаю вітаміни для відновлення та підтримки організму.


• А як ставишся до допінг-контролю у світовому спорті?


• У нас за 3–4 останні роки дуже змінилася ситуація з допінг-контролем. У мене буває таке, що приїжджає Міжнародний допінг-контроль і о 6 ранку, мене будять і я приходжу, здаю. За цей рік, тобто три місяці, я вже здав 3 допінг-контролі. Двічі — наш український і одного разу десь два тижні тому, до мене приїхали сюди на збори в 6 ранку і я його здавав. Минулого року я здав 10 допінг-контролів. Зараз дуже все змінилося. Але, можливо, це і на краще, бо менше буде таких людей, які вживали щось.


• А якою їжею годують вас?


• Я зараз в Городку, Хмельницької області, на зборах, то тут в нас дуже добре харчування. Годують тричі на день. Їмо різне, але якісне. Я завжди їм більше, бо, як я вже зазначав, у мене трохи проблеми з масою, тому треба їсти багато.


• Нещодавно завершився Чемпіонат України серед юніорів, де ти здобув золото і встановив нові рекорди одразу у кількох категорія: серед юніорів, молоді до 23 років, дорослих та перевершив юніорський рекорд Європи! Як оціниш рівень цього чемпіонату?


• Це Чемпіонат України серед юніорів, не серед дорослих. Тому щодо суперників… найближчого суперника, який був на другому місці, я випередив у сумі на 102 кг. Тобто він підняв 292 кг, а я 394 кг.


• А якщо говорити про Чемпіонат Європи, яка там конкуренція?


• Востаннє на Чемпіонаті Європи я був у 2019 році в Румунії. Минулого року через пандемію його вже не проводили. Тоді конкуренція була сильна і я посів друге місце. Це був юніорський Чемпіонат до 20 років, а мені було 17. Тому була конкуренція для мене сильна. Але тоді я, здається, у сумі підняв на 20–30 кг менше, аніж я піднімаю зараз. А от на Чемпіонаті Європи до 17 років, на якому теж був у 2019 році, я став найсильнішим важкоатлетом в Європі до 17 років. Тоді побив багато рекордів світу, Європи, які поки що ще тримаються.


• Ти щоразу свідомо йдеш на побиття рекордів. Це вже в тебе якийсь такий азарт з’явився?


• Зараз я не зациклююсь на українських рекордах, а більше звертаю увагу на Європу та світ. До прикладу, коли виступав на Кубку України три тижні тому, то я навіть не знав, які рекорди стоять там, навіть не дивився на них, просто знав, що їх поб’ю.


• А як зараз щодо міжнародних стартів? Чи є якась інформація про відновлення важливих турнірів?


• В нас зараз буде дорослий Чемпіонат Європи, на який я не поїду, але наші хлопці вже їдуть. Там через тиждень вже планують початок змагань. А в мене буде Чемпіонат світу до 20 років десь за два місяці, то кажуть, що мають провести його. Думаю, що це будуть мої основні змагання цього року.


• Чи маєш вже якісь цілі на ці змагання?


• Маю! Ціль одна: стати чемпіоном і підняти знову якісь рекорди. Це дуже хочеться, головне — мати надію на те, що я це зроблю. А там вже подивимось, як воно буде.


• Які кілограми мрієш підняти цього року?


• Планую «підняти» Майстра спорту міжнародного класу і хочу суму 410 кг, а це на 16 кг, ніж я підіймаю зараз.


• Чим мотивуєшся перед виходом на арену?


• Навіть не можу сказати. Я коли тільки виходжу на поміст, бачу штангу, то просто думаю, як її підняти. Думаю, що мені треба це підняти, щоб побити якісь рекорди. Цим напевне і мотивуюсь.


• А за годину-дві до змагань є якийсь своєрідний ритуал, якого дотримуєшся?


• Якщо за годину-дві до змагань ти думаєш, як тобі виступати та що тобі підіймати, це може бути дуже погано тим, що ти можеш просто перегоріти, перенервуватись, піти й нічого не підняти. Особисто я, перед самими змаганнями, аж поки не вийду на поміст, взагалі не думаю про змагання чи про те, скільки маю підняти, щоб просто не перегоріти. Тоді стараюся ні про що не думати. Налаштовуюсь, ніби це для мене простий день і все.


• Чи маєш ти кумира у своєму виді спорту?


• Так. Це спортсмен з Грузії, який на сьогодні є найбільш титулованим і найсильнішим спортсменом у світі — Лаша Талахадзе. Він виступає у супертяжах і підіймає дуже серйозні кілограми, які більше нікому не під силу підняти.


• Твоя найбільша мрія?


• Хочу стати олімпійським чемпіоном. І навіть не одним. Принести кілька олімпійських медалей в Україну. Ось це моя мрія.


• Чи сьогодні ти задоволений своїми результатами?


• До 17 років в мене була мета підняти більше, аніж мій брат. І мені це вдалося. Тоді на Чемпіонаті Європи (2019) до 20 років я, хоча був і на категорію вище, але все одно на 1 кг підняв більше за нього.


• 1 кг — це серйозно!)


• Все одно підняв більше! (сміється) Ну але був на одній категорії вище.


• А що сказав твій брат, коли ти підняв більше за нього?


• Сказав, що я молодець і красунчик (сміється).


• Чи плануєш колись стати тренером?


• Скажу, що мені це дуже подобається. Навіть зараз я можу підказати щось комусь, якщо знаю. Тому, думаю, що хотів би бути тренером саме важкої атлетики.


• Хто, на твою думку, зараз найкращий важкоатлет України?


• Напевне, Дмитро Чумак, а тоді мій брат. Ну а потім вже, мабуть, я (посміхається).


• Розкажи нам ще свою пораду, як борешся із лінню.


• Я думаю, що лінь — це дуже негативна риса тим, що є багато людей, які лінуються просто пройтися, щось записати чи ще щось. В нас ліні навіть нема. Ми просто постійно в русі, маємо по 14 тренувань на тиждень, постійно ходимо. Тому я навіть не знаю, що таке лінь і як з нею боротися.


• Які, на твою думку, риси обов’язково мають бути у важкоатлета?


• В першу чергу, він має бути якраз не лінивим. Бо коли ти лінуєшся, не тренуєшся, не хочеш займатися собою і своїм тілом — з тебе нічого не вийде. А важка атлетика — це перш за все про здоров’я. Також, думаю, важкоатлет має бути розумним. Не може спортсмен, яких прагне бути чемпіоном, бути, як би це сказати…, тупим і таким, що не може зв’язати два слова до купи. Окрім цього має бути швидкість, сила і ривок. Звичайно, можна підіймати швидкістю, але більше потрібно підіймати просто ривком.


• І наостанок, чи є у тебе якісь не спортивні хобі?


• Думаю, що нема. В мене весь день і все життя пов’язане тільки зі спортом і будь-яка справа, яку роблю, стосується спорту. Якось так в мене вийшло і мені так подобається.