Мінус 40 доларів за барель. Такої ціни на нафту (якщо це можна назвати ціною) світ ще не бачив. Чи варто турбуватися тим, хто продає нафту, і радіти тим, хто її купує — заправляє машину, асфальтує дорогу чи опалює будинок? Про це розповідає матеріал «BBC». Не варто. Негативна ціна в Америці — лише збій в матриці, технічний провал, фінансова авантюра. Це все мало стосується реального світу. За повний бак на заправці не будуть доплачувати нікому. Звичайна нафта — чорна, в’язка, пахуча рідина — як і раніше в ціні, навіть якщо ця ціна в історичній перспективі й виглядає смішною. Два головних світових сорти нафти, до яких прив’язана ціна більшості інших, продаються на тому ж рівні, що і кілька днів тому. В Америці техаська нафта «WTI» з поставкою в червні коштує 22 долари, а за барель європейського сорту «Brent» дають $26. А того, що коштувало мінус 40 доларів за барель, вже немає. Мінусова ціна стосувалась ф’ючерса — фінансового інструменту, тобто до договору про постачання сировини у певні терміни. Що трапилося? Ф’ючерс був травневий, він закінчився у вівторок, 21 квітня. А оскільки нафта зараз нікому не потрібна (про це йдеться нижче), за день до закінчення контракту інвестори спробували позбутися її за будь-яку ціну. Будь-яка ціна виявилася негативною. Щоб не отримати нафту на руки, вони готові були заплатити тим, кого контракт зобов’язував цю нафту постачати. В іншому випадку вони повинні були б забрати нафту в Техасі і розмістити її в найближчому сховищі в Кушинзі. Як на зло, воно виявилося заповненим під зав'язку. Про це колись знімуть фільм на кшталт «The Big Short» («Гра на зниження») з Крістіаном Бейлом. Герой тієї стрічки задовго до світової фінансової кризи зробив ставку на крах ринку незабезпечених іпотечних кредитів. Звучить нудно, але в кінці фільму він виводить маркером на дошці цифру: + 489 % прибутку. На цей раз хтось поставив на те, що хтось поставить проти того, що нафта може коштувати менш як 10 доларів за барель. Ці «хтось» не дали покупцям травневого контракту за умовні 25 доларів за барель перейти на червневий контракт за 22 долари і заплатити штраф в три долари за барель. Вони наполягали на тому, що продавати контракт не будуть, але готові поставити нафту — реальні барелі. На це ніхто не підписувався, люди купували фінансовий контракт, а не цистерни з в’язкою рідиною. У результаті власники травневих ф’ючерсів погодилися доплатити за те, щоб позбутися їх, оскільки за вивезення та розміщення у сховищі нафти їм довелося б заплатити набагато більше. Нафти занадто багато У будь-якій іншій ситуації власники травневих контрактів, які закінчилися у вівторок, змогли б отримати фізичну нафту, переробити її в нафтопродукти і продати. Але це майже неможливо в умовах рішучого падіння попиту з боку змученої коронавірусом економіки. «Чорний понеділок» на американському нафтовому ринку стався у момент, коли світовий попит на нафту впав, як і впала економічна активність у світі. Приблизно на 30 %. Відповіддю на це стало скорочення поставок з боку Росії і країн ОПЕК приблизно на 10 % світової пропозиції сировини. Скорочення це відбудеться тільки в травні. Але навіть тоді виявиться, що приблизно 20 % нафти на ринку — зайві. Щоб уникнути надлишку товару, нафту потрібно розміщувати на складах. Але з цим проблеми. Нафтосховища на планеті заповнені приблизно на три чверті. А вільна чверть — близько 1 млрд барелів — приблизно в 10 разів перевищує світовий попит на нафту, який до кризи був близько 100 млн барелів на добу. Через пандемію коронавірусу світовий попит на нафту, як очікується, впаде на 30 %. Тобто трейдерам, нафтопереробним заводам і Держрезерву доведеться кудись діти 30 млн барелів на день. Резервуарів їм вистачить на місяць, максимум на півтора. І попит на ці сховища феноменальний. Ціни майбутніх поставок на ринку зараз вище поточних, тому трейдери притримують нафту в розрахунку на її подорожчання в майбутньому. Сховища швидко заповнюються: не тільки на суші, але і на морі. Нафтосховища на ключових ринках на кшталт Сінгапуру і США подорожчали вдвічі. І якщо на суші зберігається приблизно три мільярди барелів нафти, через падіння цін трейдери почали розміщувати нафту і на морі — у танкерах, які зазвичай використовуються для її перевезення. Буквально за кілька тижнів обсяг нафти в танкерах, які нікуди не пливуть, подвоївся до 160 млн барелів, підрахувало агентство Reuters. Більше півсотні супертанкерів кожен вантажністю до 2 млн барелів стоять на якорі. У світі їх всього 770, і кожен третій в результаті може залишитися на рейді завантаженим під зав’язку до кращих часів, вважають трейдери. Такого світ не знав з часів обвалу економіки 2009 року. Але навіть тоді в морі було всього 100 млн неприкаяних барелів нафти.