Фотограф Садова Ольга про тренди, життєву красу та особливості фотосесій у воєнний стан

Як змінилася сфера фотографії в теперішніх умовах

Професія фотографа дає можливість закарбувати щасливі миті, передати у них людські емоції та навіть своєрідну атмосферу епохи чи історичного періоду. Наша редакція познайомилася з талановитим фотографом Ольгою Садовою та дізналася про те, яким був її шлях у професію та як змінилася сфера фотографії під час воєнного стану.

— Ольго, чи правда, що люди зараз менше звертаються по фотосесії, бо намагаються економити у зв’язку з воєнним станом?

— Насправді це не так. Скажу більше, що саме у такий період до багатьох людей приходить розуміння щодо того, наскільки важливо цінувати кожну хвилину. У період до повномасштабної війни багато хто не усвідомлював швидкоплинності життя. Зараз щоденна загроза спонукає краще бачити пріоритети, усвідомлювати те, що значить на практиці «жити моментом». Раніше ми часто чули цю фразу у різних психологічних передачах, читали її у пабліках. Але саме зараз дуже видно те, наскільки важливо цінувати кожну мить життя. А фотографія допомагає її закарбувати. Звісно, коли ми говоримо про «життя в моменті», це не означає відмови від мрій та планів. Навпаки, коли ми проживаємо кожну свою хвилину щасливо та наповнено, ми формуємо сюжети для подальших щасливих спогадів. А фотографія допомагає ці спогади потім оживити.

— Чим, на ваш погляд, фотомистецтво відрізняється від інших видів образотворчого мистецтва?

— Коли йде мова про фотографію, ми кажемо про певну її документальність. Навіть тоді, коли мова йде про стилізоване художнє фото. Якщо казати про картину-портрет, вона передає образ людини, пропущений через творче сприйняття митця. Фотографія показує людину більш реальною. Звісно, це не означає, що фотограф позбавлений художнього бачення чи не працює над подальшою обробкою світлин. Однак фото — найбільш точний інструмент відображення світу в образотворчому мистецтві.

— Продовжуючи тему фотомистецтва, хотілось би дізнатися ваше бачення про те, чим просто фотограф відрізняється від фотохудожника?

— Хочеться пожартувати на тему того, що фотохудожники неодмінно входять до місцевих осередків відповідної фахової спілки, однак тут насправді не все так просто, як здається на перший погляд. З одного боку, фотохудожник — це дійсно митець у фотографії. Це визнання вершини таланту. Та, разом з тим, тут ми говоримо і про певну стилістичну спрямованість фотографій. Фотограф-документаліст може бути не менш талановитим, хоча він працює в іншому напрямку. Є чимало жанрів та напрямків фотографії. Тож кожен може знайти себе. Тим більш, у нинішній буремний час є потреба у фотографах різної спеціалізації. Хтось закарбовує камерою прекрасну українську природу, роблячи її фотокартиною. Хтось показує світу реалії війни, аби про нас не забували, пам’ятали про подвиг нашого народу та прагнули долучитися до його підтримки. А хтось працює у царині приватних фотосесій. І це не менш важливо, адже люди хочуть навіть у найбільш несприятливі періоди закарбувати у своїй пам’яті хороші спогади. Саме за допомогою фото це можна зробити дуже вдало.

— Ольго, а які фотосесії зараз користуються найбільшим попитом?

— Як свідчить моя практика, різні. Люди мають запити на весільні та сімейні фотосесії, на дитячі світлини, на індивідуальні фотосесії. Це міф, що зараз зупинилося життя, і нічого, окрім бойових дій, не відбувається. Навпаки, в тилу люди згадують про свої цінності, мрії, спішать жити та реалізувати усе задумане. Хтось мріяв одружитися, і ось нарешті він це робить. Так, зараз дійсно мало хто розкошує та влаштовує гучні гуляння. Усі ми розуміємо, у який час живемо. Однак дуже важливо вміти навіть скромне весілля чи день народження відзначити світло та душевно, залишивши хороші спогади у своєму серці. З красивими фотографіями це можна суттєво легше зробити. Щоразу, коли ви їх проглядатимете,  ви відчуватимете радість та згадуватимете атмосферу тих днів, які стали такими світлими й приємними.

— А які зараз тренди у весільному фото? На що люди мають запит?

— І раніше актуальною була патріотична тематика. Але зараз весільні фото у патріотичному стилі б’ють усі рекорди за популярністю. Тренд на розкішні весілля змінився іншою тенденцією — акцентом на емоційну глибину, автентичність, українські традиції. Дійсно, у такий час розкошування виглядає недоречним. Але, попри війну, життя продовжується, в кохання вирує. Тож те, що люди відмовляються від весільного шику, зовсім не означає того, що вони відмовляються від базової естетики. Краса життя — це не завжди про дорогі сукні чи шикарні ресторани. Це передусім про справжність почуттів. І коли ця справжність є, у весільній фотозйомці вона перетворюється на величезний потенціал. Фотографія — це таке мистецтво, де неможливо вигадати щось нове чи таке, що суперечить істинному сюжету. Фотографія лише розкриває те, з чим герої прийшли на зйомку. Це можна подати з різних ракурсів, стилізувати та вмістити у готову концепцію, але її основа буде незмінною. Тут йдеться про реальні почуття героїв.

— Продовжуючи цю тему, хочеться спитати про інший тренд. А саме — мінімалізм. Ви спостерігаєте його у своїй роботі?

— Так, спостерігаю. Я б сказала, що він поєднується із природністю. Звісно, це не значить, що втратили актуальність фотосесії, де героїня у вечірній сукні та з відповідним макіяжем позує на фоні старовинної будівлі. Але є тенденція й на зовсім інші фото. Це світлини, де люди прагнуть зробити акцент на свої емоції та внутрішній світ. Щоб передати це, нічого зайвого в кадрі не повинно бути. Це і є отой зовнішній мінімалізм у виражальних засобах, за яким насправді стоїть максималізм почуттів та внутрішніх проявів.

— Ольго, як зараз змінилася динаміка замовлень на фотосесії? Чи менше зараз тих, хто хоче себе просто порадувати?

— Ні, не менше. Усе навпаки. Якщо, приміром, раніше людина купила б собі на свято якусь дорогу річ, то тепер вона часто прагне до того, щоб зробити щось приємне та таке, що залишить спогади. Можливо, це буде моєю суб’єктивною думкою, та кризові періоди розкривають у людині справжнє. Це видно по її погляду, жестам, міміці, виразу обличчя. Фотомистецтво допомагає зловити вдалий момент, щоб показати людську красу. Миті радості, задумливості, смутку — усе це передають світлини. До того ж, людина буває дуже різною упродовж короткого проміжку часу. За годину чи півтори години фотосесії можна побачити цілий спектр емоцій.

— Зараз у соцмережах спостерігаємо те, наскільки професійні світлини користуються попитом. Водночас, люди немовби показують лише парадну сторону життя. Чи немає в тому небезпеки?

— Я вважаю, що нічого поганого у цьому немає. І можу стверджувати так не з позиції того, що я фотограф, і йдеться про мою роботу, яку я люблю. Тут мова про інше. Мабуть, ви не раз чули вислів «бути найкращою версією себе». Так ось, це стосується усіх сфер життя. Неможливо так говорити винятково про психологічний саморозвиток, спорт чи читання книг. Нам дано гарне тіло, гарний світ довкола, гарне життя. Тому цілком природно хотіти це підкреслити. Ще більш природним є те, що на фоні новин про війну та трагічних звісток люди хочуть зберегти в своєму житті бодай якісь острівці краси та радості. Фотографія у цьому дуже допомагає. Ми можемо бути забіганими та втомленими між робочих буднів. Та коли йде мова про фотосесію, це привід бодай трохи сповільнитися, по-іншому глянути на життя, приділити трохи уваги собі.

— Після ваших слів у мене виникла думка. Можливо, у такий непростий час фотосесія може бути своєрідною психотерапією?

— Звісно, фотосесія — це хороша психологічна підтримка та можливість емоційного перезавантаження. Але я не стала б казати про це так голосно, натякаючи на формат психотерапії. Взаємодія з фотографом, коли він є фахівцем своєї справи, дійсно може у якійсь мірі витягти з рутини сірих буднів. Та з іншого боку, важливо пам’ятати, що коли іде мова про реальну депресію чи інші подібні стани, треба звертатися саме до психотерапевтів, а не думати про те, що можна «підлікуватися новими враженнями». У такому випадку фотосесія може стати підтримкою, але аж ніяк не вирішенням проблеми. Тому кожен з фахівців має робити свою роботу. Одні — лікують душу, а інші — розкривають її красу на професійно зроблених світлинах.

— Ольго, розкажіть, будь ласка, чи часто зараз звертаються за фотосесіями люди, які будують бізнес та ведуть професійні акаунти у соцмережах?

— Так, доволі часто. Така тенденція закріпилася ще від початку пандемії, і актуальна вже кілька років поспіль. Справа в тому, що локдауни змусили багатьох людей думати про те, як надавати свої послуги в онлайн-форматі. Звісно, це стосується далеко не всіх, але тенденція активно охопила сферу консалтингу. Бухгалтери, економісти, психологи, редактори, таргетологи та багато інших людей почали будувати свої персональні бренди. Хтось навіть цілеспрямовано перекваліфікувався, бо побачив у цьому хорошу можливість для себе. А щоб гідно представляти свою діяльність у соцмережах, потрібно мати хороші фотознімки.

— А чи не переводить такий підхід акценти з фаховості на візуал?

— З одного боку, можна було б сказати, що так. Але з іншого — люди можуть оцінити фаховість експерта лише тоді, коли з ним взаємодіяли хоча б раз. А тепер уявімо ситуацію, що потенційний клієнт шукає, у кого він хотів би замовити послугу. Розглянемо таку ситуацію, де в людини немає конкретних рекомендацій від друзів чи знайомих. І що вона робить? Шукає в «Instagram» за хештегами чи ключовими словами. Людина проглядає сторінки експертів та бачить кілька цікавих людей у тій ніші, яка їй потрібна. Давайте подумаємо, на якому з експертів майбутній клієнт зупинить свій погляд — на тому, хто веде сторінку абияк, чи на тому, хто пише якісний фаховий контент, супроводжуючи його крутими професійними світлинами?

— Питання риторичне. Переконали. А ще хотілося б дізнатися про те, чи є у зйомці для персональних брендів якісь особливості?

— Звичайно. Хоча часто у професійних акаунтах можна побачити багато помилок з цього приводу. Для того, щоб така фотосесія вдалася, підготуватися має не лише спеціаліст, а й його клієнт. Важливо передусім самому розуміти, про що ваш персональний бренд, які сенси та цінності він несе у світ. У період такої стрімкої трансформації інформаційних технологій втримати людську увагу стає все важче. Тому однієї експертності недостатньо. Це важливо розуміти. Приходять не лише до фахівця, професіоналізм якого за замовчуванням має бути на належному рівні, а й до людини. Саме тому аудиторії цікаво те, які цінності несе той чи інший експерт, у чому полягає його унікальність, якими є особливості його стилю роботи. Тому важливо підібрати правильні образи, відповідні локації, вдалі аксесуари, які асоціюються з професією людини.

— Розкажіть, будь ласка, про це детальніше на прикладах.

— Гаразд, уявімо, приміром, професійний акаунт психолога. Які фото налаштовуватимуть на співпрацю? Наприклад, такі, де спеціаліст сидить у затишному кабінеті з ноутбуком, де він п’є каву у кав’ярні та нотує щось до записника, де він спілкується по телефону з емпатійним виразом обличчя. Не менш важливі атмосферні фото, які пасуватимуть до тематики, котра є у фокусі практики експерта. Приміром, якщо контент великою мірою спрямований на теми фінансових блоків, заробітку та подорожей, це може бути стильна валіза та фото на вокзалі. Якщо мова йде про теми жіночності, варто розбавити світлини з робочих інтер’єрів фотографіями у стильних сукнях чи костюмах. Адже лише та фахівчиня, яка сама асоціюється з успішною жіночністю, може викликати довіру в інших. Щоб зробити настільки якісну фотосесію, має бути детально обумовлена її концепція. А для цього експерту варто розробити контент-план своєї сторінки. Тоді й фотограф добре виконає свою роботу. Адже інакше існує ризик того, що ви отримаєте на виході просто гарну та професійно зроблену фотосесію, яка не розкриє вашу експертність.

— Отже, у взаємодії фотографа та клієнта завжди важлива робота обох?

— Саме так. Просто у кожного з нас різна функція, але саме свідомий підхід клієнта стає запорукою отримання того результату, якого він прагнув.

— Ольго, ми з вами поспілкувалися про професійні аспекти, тренди, зміни під час війни. Хотілося б трохи більше дізнатися ще про вас та ваш шлях до своєї справи.

— Фотографом я працюю понад 2 роки, але все життя йшла до цієї професії. Вона була мрією мого дитинства. Я люблю красу в довколишньому світі, але ще більше люблю розкривати її в людях за допомогою якісних знімків. Тривалий час я займалася любительським фото, як і багато хто з людей, які роблять свої перші кроки на шляху до професії. Потім зрозуміла, що хочу чогось серйознішого. Це дало поштовх до інтенсивного навчання, купівлі відповідної техніки. На сьогодні я чітко бачу те, наскільки мені подобається ця професія. Як я вже казала, в часи кризи люди тягнуться до того, що їм до душі, розкривається їхня справжня суть. Бачу по собі, що обрала цей фах недаремно.

Він допомагає мені підтримувати себе та дарувати хвилини радості іншим.  

Детальніша інформація та портфоліо за посиланням.