«Галицька модниця»: як юристка стала відомою завдяки маминим сукням, курям й городу
Ця історія почалася цілком випадково – під час храмового свята в рідному селі Марії
Марії Женчук подіум – доріжка біля старої сільської хати, fashion-архів – мамина й тітчина шафи з речами 70–90-х, а реквізит – кошики з яйцями, буряк, часник, кури та півні. Про це пише Коротко про.
Без студії, декорацій і спеціальної освіти Марія Женчук створила унікальний світ «Галицької модниці» і перетворила звичайне галицьке подвір’я на сцену, за якою стежать сотні тисяч людей. Можливо, незабаром вона з’явиться і на подіумах Парижа.
Марія Женчук не навчалася у fashion-школах і не будувала кар’єру в індустрії одягу. За освітою вона юристка, працювала менеджеркою та косметологинею. Та любов до вбрання з’явилася ще в дитинстві: Марія шила сукні для ляльок, потім закінчила курси крою та шиття.
Ця історія почалася цілком випадково – під час храмового свята в рідному селі Марії, приблизно за 70 кілометрів від Львова. Тітка повернулася із церкви в ошатному костюмі. Марія зробила їй комплімент, а у відповідь почула:
«Він би і тобі пасував. Іди приміряй.»
А потім тітка відчинила шафу й почала діставати одну річ за одною.
«Я вперше побачила, скільки цікавого одягу зберігається в сільських шафах ще з молодості мами та її сестер. Це були речі 70-х, 80-х і 90-х років, які роками чекали свого часу.» – сказала Марія.
Вирішивши влаштувати серію примірок, жінка витягнула телефон – зняти відео для себе, щоб потім подивитися, як усе виглядає в кадрі.
«Телефон ми поставили на табуретку, а замість спеціального тримача використали трилітрову банку зі смальцем», - розповіла Марія Женчук.
Тоді на ній був рожевий костюм 1980-х років. Мама дала туфлі, які колись купувала їй на виріст. Тітка підібрала пояс. А потім, уже задля жарту, вручила їй кошик із яйцями.
«Тітка почала сміятися й запитала, чи я часом не йду на Краківський яйця продавати. І ми просто веселилися. Тоді я навіть не думала, що з цього колись щось вийде.» – додала Марія.
Але відео вона все ж опублікувала. Спочатку рідні не дуже розуміли, навіщо Марія показує старий одяг і сільський двір.
«Мама й тітка казали: «Нашо ти це знімаєш? А що люди скажуть? Не позорся!»» – розповіла Марія.
Були й знайомі, які справді почали глузувати. Та це не зупинило Марію. А з часом саме те, що їй радили приховувати, і стало її головною особливістю. Стара хата не перетворилася на декорацію, якої треба соромитися. Город не довелося ховати за красивим фоном. Кури, півні, часник, цибуля, буряк, квіти, кошики й банки з консервацією раптом стали частиною її візуального світу.
«Восени на городі багато овочів, і я подумала: чому б не використати це у зйомках? Часник, цибуля, буряк, огірки - усе вже є. Не треба нічого вигадувати.» – сказала Марія.
Так народився її власний формат – «Галицька модниця».
Марія не намагається зробити своє село схожим на Париж чи Мілан. Навпаки - вона бере те, що є довкола, і ставить поруч із вишуканими образами. Її подіум - доріжка між хатою та літньою кухнею. Реквізит - усе, що можна знайти на подвір’ї. А головний архів – мамині й тітчині речі, які сьогодні знову виглядають актуально.
«Я люблю, коли в кадрі залишається життя. Якщо мама чи тітка сміються – я цього не вирізаю. Якщо десь курка пробігла - нехай біжить. Це і є мій світ.», – розповіла вона.
Поступово до зйомок долучилася вся родина. Тітка ловить курку чи півня для чергового відео. Мама йде на город по квіти, кріп або лопухи. А брат «добровільно-примусово» став оператором.
Марію почали впізнавати не лише в Instagram. У селі новини поширюються без алгоритмів і рекомендацій – через розмови після служби в церкві.
«Люди почали запитувати, коли будуть наступні «моди» та чи мені потрібен новий реквізит. І це дуже мило. Бо спочатку я боялася, що в селі мене не зрозуміють.» – сказала жінка.
Через рік після публікації першого відео, в соцмережах її ролики набирають десятки й сотні тисяч переглядів. Марія читає коментарі й каже, що найбільше її тішить не статистика, а реакція людей.
«Дуже часто пишуть, що мої відео дарують гарний настрій. Особливо зараз, у такі складні часи. Для мене це набагато важливіше, ніж просто цифра переглядів.» – сказала Марія.
Марія зізнається, що красиво вдягатися вона любила завжди. Навіть у повсякденному житті їй більше подобаються сукні та спідниці, ніж спортивки чи шорти. Проте відзначає, що те, що вона ніколи не наважилася б одягнути «на люди», спокійно вдягає перед камерою.
«Перед камерою мені набагато легше. Мене ніхто не бачить – тільки телефон. Ну і рідні. А от перед знімальною групою мені, можливо, було б нелегко, хоча під час зйомки я часто уявляю, що йду по подіумі і на мене дивиться увесь світ.» – додала вона.
З часом камера перестала бути єдиним місцем, де Марія дозволяє собі експерименти. Її образи почали помічати бренди й дизайнери. З’явилися пропозиції про співпрацю, комерційні зйомки та модельні проєкти. Те, що колись здавалося домашньою забавою, поступово стало роботою.
Одного разу їй навіть сказали:
«Ви так органічно виглядаєте в кадрі, що на вас хоч мішок з-під картоплі надягни».
Марія сприйняла слова буквально – і зробила сукню з мішка. Так само, як колись перетворила кошик із яйцями на аксесуар.
Сьогодні Марію вже запрошують до співпраці українські бренди та дизайнери. Щоправда, пропозиції часто передбачають бартер, але Марія має чітку позицію: її творчість також має оплачуватися, оскільки сільську хату, яка є на відео, Марія мріє відреставрувати. Її збудували ще в середині минулого століття. Тут потрібно ремонтувати електропроводку, пічки, облаштовувати побут. Саме на це Марія хотіла б заробити завдяки своїй роботі.
«Я так і кажу: «З вашого одягу я, вибачайте, пічку не побудую. Хочу, щоб мама й тітка, вся родина могли жити в цій хаті комфортно.» – додала Марія.
Марія вірить, що одного дня «Галицька модниця» стане не просто захопленням, а її основною справою.