Військовослужбовці окремої механізованої бригади, що зараз боронять Україну поблизу Донецького летовища, зустрілися й одружилися на передовій. Кажуть, вирішили не зволікати, адже час надто буремний. [caption id=«attachment_158182» align=«alignnone» width=«1826»] Фото: ООС[/caption] Як повідомили у пресцентрі ООС, починалася історія їхнього кохання півтора роки тому. Сьогодні ж, старші солдати Андрій та Олеся, змінившись з нічного чергування, в присутності командирів і численних друзів побралися неподалік передових позицій, де безпосередньо тримають оборону. Андрій — командир відділення, на його рахунку вже кілька років війни. Стрілець Олеся — колишня вчителька української мови однієї зі шкіл Луганська. Ставши до лав Збройних сил України півтора роки тому, каже, що жодного разу не пошкодувала про своє рішення. «Відколи ми разом, життя стало іншим. Його для мене змінила Олеся. У ній є все — жіночність, сила та вміння підтримати, — розповідає наречений. — Пригадую, як прийшов одного разу із бойового завдання, а у нашому підрозділі з’явилася нова жіночка. Поступово між нами зав’язалися стосунки, а нещодавно ми прийняли спільне рішення побратися. Хтось може сказати, що у нашому віці це вже запізно. Але, як і кожен із військових, тут, на передовій, я не знаю, що зі мною буде завтра. Тому, треба жити і любити зараз». «Андрій сподобався з першого погляду, — зізнається наречена. — Далі все відбувалося саме собою. Напевно, так мало статися. Просто він — мій суджений. Дуже його кохаю і страшенно переживаю, коли він заступає на чергування вночі. Але розумію, що по-іншому бути не може, бо Андрій надзвичайно відповідальний і відданий своїм побратимам». Обряд вінчання на передовій провів священик Української православної церкви отець Феодосій. Разом із ним, для музичного супроводження весільних урочистостей, до району проведення ООС із Запоріжжя приїхав аматорський колектив народної творчості. [caption id=«attachment_158185» align=«alignnone» width=«1905»] Фото: ООС[/caption] Були квіти, обручки, щирі вітання від побратимів і щасливі посмішки, але від весільного бенкету довелося відмовитися, бо одразу після церемонії одруження молодята повернулися до виконання своїх службових обов’язків. Тож, поки схвильовані та щасливі молодята приймали вітання, командир батальйону, де вони служать, розповів, що це перша сім’я, яка народилася в їхньому підрозділі. «Попри війну, життя триває і почуття беруть своє. Народжується щось неймовірне, вічне і прекрасне, дароване долею й Богом! Тож гірко, молодята!», — наголосив командир батальйону на псевдо «Морпіх».