«Справа волонтерів»: як продаж «гуманітарки» стає пасткою
Про справу Олеся Дзиндри
З початком повномасштабної війни словосполучення «гуманітарна допомога» і «волонтерство» щодня супроводжують більшість українців. Про це пише «УП».
Однак, зараз досить відома справа львівського художника Олеся Дзиндри, якого підозрюють у розкраданні гумдопомоги, але за якого заступились чимало митців і публічних діячів.
Олесь Дзиндра — художник зі Львова, засновник галереї «Музей ідея» та ресторану «Трапезна ідей», пенсіонер. Під час війни власноруч переганяє в Україну автівки для армії.
«Ми з 1-го березня годували біженців — це перший наш крок. Ми видали 16 тисяч обідів, впродовж 6 місяців годували кожного дня по 100–120 людей», — пригадує Дзиндра у розмові з «УП».
Коли знайомі військові почали писати про потреби в раціях, чоловік взявся за це. А згодом дізнався, що армії необхідні машини. У цивільному житті з автомобілями працює син Дзиндри — він, як і батько, включився у волонтерський рух.
«Ми себе називаємо «група 201»», — каже художник, посміхаючись, про себе і друзів-пенсіонерів.
Число 201 — це сумарний вік трьох волонтерів, які вже не підпадають під мобілізацію, а отже, можуть перетинати кордон і возити машини.
Син Дзиндри, за його словами, отримав листа від ЗСУ, завдяки якому теж поїхав до Європи по автівки.
«Група 201» привезла за час великої війни дванадцять автомобілів. Дзиндра-молодший — ще більше 60-ти.
Однакової чіткої схеми роботи у волонтерів не було. Хтось зі знайомих збирав кошти. Дзиндра з друзями їхав за кордон і назад вже з авто. Інші люди потім займались ремонтом.
В останню поїздку цей складний ланцюжок вирішили полегшити. Партію з 4 машин волонтери купили в Словенії за власний кошт: «Тому що люди хочуть помацати автівки. А це нереально. Вони не можуть поїхати-помацати, а ми не можемо привезти, а потім вернути. Тому ми просто витратили свої гроші й привезли».
Зараз, правоохоронці висунули Дзиндрі підозру в продажі гуманітарки, але його репутацію публічно захищають різні представники інтелігенції. Серед них — ректор Українського католицького університету Богдан Прах, режисер Михайло Іллєнко, колишня заступниця міністра культури Ірина Подоляк, заступник гендиректора Українського Інституту Алім Алієв.
Олександр Яковенко з Одеси, він підприємець з 10-річним стажем. Основний бізнес — логістика, експорт зернових та імпорт палива. Під час війни займається пошуком і доставкою в Україну амуніції та інших запитів для військових.
«Це не так сталося, що почалася війна, і я став волонтером, — розповідає Олександр «УП». — Я і раніше надавав допомогу через досить відомий одеський благодійний фонд «Корпорація монстрів». Під час ковіду і до ковіду я допомагав медицині через Катерину Ножевнікову, засновницю фонду».
Ножевнікова стала відомою на всю країну під час пандемії Covid-19 завдяки невпинній допомозі хворим. З початком великої війни її фонд переключився на підтримку армії. Цьогоріч жінка вже вдруге була нагороджена орденом Княгині Ольги від Зеленського.
Ножевнікова підтвердила «УП», що знайома з Олександром Яковенком і отримувала від нього допомогу: «Саша та його помічники робили та роблять для фронту дуже багато».
Ще 28 липня голова Нацполіції Ігор Клименко відзвітував: його відомство розслідує 320 проваджень щодо шахрайства та зловживання гуманітаркою.
Силовики написали рапорт: є інформація, що Катерина Ножевнікова разом із підприємцем Олександром Яковенком й іншими волонтерами, а також представником військової частини «зорганізувались у злочинну групу». Вони нібито налагодили «дієвий механізм», щоб отримувати гуманітарку та використовувати її задля власного збагачення.
Львів’янина Олеся Дзиндру силовики активно контролювали з кінця липня. На початку серпня його обшукали, а в кінці місяця — вручили підозру йому та ще одному волонтеру — Юрію Музичуку. Суд відпустив їх під особисте зобов’язання.
Усі ці справи тримаються на контрольній закупці.
Тобто, «небайдужі громадяни» у Львові, Одесі та на Волині, шукаючи допомогу для війська, натрапили на волонтерів, у яких цю допомогу можна було купити.
І громадяни поскаржились правоохоронцям. Тож, під їхнім наглядом допомогли «викрити» нібито продаж гуманітарки.
В історіях волонтерів дивним чином всі покупці-викривачі мають дещо спільне, крім «небайдужості». Це зв’язки з органами, незначні проблеми із законом і фінансові труднощі.
36-річний Андрій У. з Одеси — людина зовсім непублічна. Єдине його фото можна знайти в мережі на давно неактивній сторінці у «Вконтакте» в поганій якості.
Чоловік зареєстрований як ФОП і значиться власником однієї фірми. Офіційно займається «допоміжною діяльністю у сфері транспорту» та торгівлею. У далекому 2013-му його ловили на незаконному продажі тютюнових виробів.
За одеситом тягнуться борги, які з часом переростають У судові позови. Це майже 80 тисяч гривень — за ДТП 2018 року і приватний борг тієї ж давнини. Не так давно ще була претензія від «Приватбанку» на 36 тисяч. До всього, у старих постановах за порушення ПДР одесит значиться непрацюючим.
Однак, за даними поліції, навесні 2022-го Андрій «всіляко допомагав силам оборони регіону».
«УП» встановило, з допомогою додатку, що в смартфонах люди записують його номер як «Андрюха Обэп», що розшифровується як «відділ боротьби з економічними злочинами».
У судовому реєстрі можна знайти щонайменше ще два кейси з його участю. Один — зовсім свіжий, аналогічний з «Корпорацією монстрів», теж стосується гуманітарки.
Другий — датований 2018 роком. Тоді чоловік під наглядом слідства домовлявся про низку хабарів із місцевими поліцейськими.
Зараз Андрія У. силовики підписують у матеріалах справи як людину, яка допомагала обороні, проте 4 роки тому в нього був інший образ — «неодноразово потерпав від незаконних дій» поліцейських.
Купувати амуніцію для фронту попри особисті фінансові труднощі взявся й викривач з Волині, 26-річний Олег Л.
Він у 2020-му теж потрапив у ДТП. Був засуджений до 2 років умовно з позбавленням водійських прав. Цей термін спливе за 3 місяці. Олег досі винен державі гроші за лікування жертви — 43,8 тисячі гривень.
При цьому він нібито самостійно пішов купувати бронежилет за 250 доларів, близько 9,2 тисячі гривень.
Волинські волонтери запевняють, що він служив в «органах». Його номер телефону хтось підписував «Олег СБУ». Але у вироку за ДТП чоловік значився безробітним.
Третій «агент», зі справи Дзиндри, був єдиним, із ким вдалось поговорити. Однак свою версію подій він розповідати відмовився.
Це 44-річний Сергій Ш. мешканець Львівщини працював і адвокатом, і керівником місцевої лікарні, і юрисконсультом шахти, і викладав на автокурсах.
У нього суди через аліменти з першою дружиною, публічні збори коштів на лікування маленької дочки за кордоном, декілька дрібних ДТП.
На запитання про роботу в правоохоронних органах Сергій відповів лише: «Це не стосується справи».
Ніхто з волонтерів не заперечує, що отримував чи мав отримати гроші в обмін на амуніцію чи машини. Однак всі підкреслюють: це не був заробіток.
А двоє з трьох ще й наголошують: возили свої товари не як гуманітарку, а як комерційний вантаж.
Одеський бізнесмен Олександр Яковенко на прохання «УП» теж показує митні декларації на сталь для своїх броніків та аптечки.
Львівський художник Дзиндра не заперечує, що завіз автівки як гуманітарку. Так само, як це роблять чимало українських волонтерів.
Ці машини везли для конкретних замовників, гроші за них платили самі волонтери. Але коли на Дзиндру вийшов «викривач», то почав запевняти пенсіонера, що терміново потребує транспорт для бійців.
«Сергій переконував нас, що в нього люди під Донецьком гинуть», — пригадує художник.
Зрештою військовий-агент вмовив віддати йому машини.
Дзиндра домовився, що терміновий покупець-агент принесе гроші на нову партію машин.
«На жаль, ми знехтували конспірацією. Ну, ми на то не вчились, я не дуже знаюсь на шпигунських іграх», — сміється художник.
Автівки, завезені Дзиндрою, ніхто не дарував. Їх купили на зібрані кошти і самостійно привезли. Але волонтери змушені були оформлювати машини як «гумдопомогу», щоб швидко і без зайвих витрат відправити їх на фронт.
Те саме стосується численних прицілів й іншої амуніції, яку рідко хтось справді дарує за кордоном. «Благодійники» існують лише на папері для митниці.
За твердженням художника Дзиндри, викривач працює в одному з військкоматів області та займається саме підшукуванням авто для армії. Його номер у телефонних книжках справді іноді підписували з приміткою «ЗСУ» або «військовий».
Нагадаємо, суд Львова обрав запобіжний захід волонтерам Олесю Дзиндрі та Юрію Музичуку.