У четвер Львів попрощається з воїнами Романом Скобельським, Костянтином Василькевичем та Андрієм Шкіндером

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла

Завтра, 2 липня, Львів попрощається з воїнами Романом Скобельським, Костянтином Василькевичем та Андрієм Шкіндером, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Костянтина Василькевича поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Романа Скобельського — на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича), Андрія Шкіндера — на кладовищі у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області.

Біографічні довідки захисників

Роман Скобельський (26.02.1990 — 27.05.2025) Львів'янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №92 м. Львова. Згодом здобув професії слюсаря з ремонту автомобілів та електрогазозварювальника у Вищому професійному училищі №63 м. Львова.

Працював зварювальником в акціонерному товаристві «Українська залізниця».

Зі слів рідних, Роман любив подорожувати, рибалити та збирати гриби. Був спокійною, працьовитою, доброю й позитивною людиною, мав гарне почуття гумору, завжди вмів підтримати та допомогти.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, а також на Донецькому напрямку у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина» Національної гвардії України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Романа Скобельського залишилися сестра та родина.

Андрій Шкіндер (03.06.1993 — 28.06.2026) Уродженець міста Рівне.

Навчався у Млинівській гуманітарній гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області. Згодом здобував освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Комп'ютерні науки».

Свій професійний шлях у сфері програмування розпочав у товаристві з обмеженою відповідальністю «Софтсерв-Україна». У подальшому працював у низці ІТ-компаній, де обіймав посаду провідного мобільного розробника.

Зі слів рідних, Андрій був життєрадісною людиною, любив жартувати, вирізнявся добротою та щирістю. Він завжди був готовий прийти на допомогу й насамперед прагнув зробити якнайкраще для інших. Любив готувати, захоплювався туризмом, любив природу та гори. Мріяв підкорити всі гірські вершини України, а також пройти Закарпатський туристичний шлях.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Миколаївському, Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 419-го окремого батальйону безпілотних систем Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Кращий сержант військової частини А5027».

У Андрія Шкіндера залишилася дружина, син, мати та дідусь.

Костянтин Василькевич (01.01.1973 — 29.06.2026) Уродженець міста Івано-Франківська.

Навчався у СШ №36 та СШ №2 м. Львова. Згодом здобув вищу медичну освіту у Львівському державному медичному інституті. Здобув військово-облікову спеціальність лікаря загальної практики та отримав військове звання лейтенанта.

Працював лікарем-хірургом вищої кваліфікаційної категорії у Львівській комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Згодом обіймав посаду заступника директора з медичної частини комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат».

Зі слів рідних, Костянтин був принциповим, безкомпромісним, мужнім, сміливим, відповідальним, турботливим, добрим та відважним. Захоплювався читанням історичної літератури та мемуарів, любив грати в більярд, займався боксом, грав на скрипці та захоплювався полюванням. Особливе місце в його житті посідала медицина, якій він був щиро відданий. Боротьба в імʼя Української Нації та Державності були справою його життя.

З початку червня 2014 року долучився до лав батальйону «Азов», — став першим начальником медичної служби. Рятував життя пораненим під час визволення Маріуполя й Мар'їнки, брав участь у боях за Іловайськ.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку в складі 5-ї окремої Київської штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений орденом «За спасіння життя», нагрудним знаком «Іловайськ — 2014», нагрудним знаком «Захиснику Маріуполя», нагрудним хрестом «Учаснику Революції Гідності» та відзнакою полку «Азов» «За звільнення Маріуполя».

У Костянтина Василькевича залишилися дружина, син, дві доньки та родина.