Суд призначив 5 років позбавлення волі працівникам служби дільничних інспекторів Шевченківського райвідділу міліції Сергію Бущаку, Андрію Гуку та Василю Сліпцю, а заступника начальника райвідділу майора Михайла Смалюха було засуджено до 3 років ув’язнення. Але досі жодного дня за гратами колишні міліціонери не провели…
Цей випадок стався у Львові ще наприкінці 2011 року. У ніч на 3 грудня, працівники патрульно-постової служби затримали 32-річного Юрія Литвака та його товариша, коли побачили, що ті виходять з підвалу житлового будинку в Шевченківському районі міста. Хлопців запідозрили у підвальних крадіжках, хоч вони пояснювали, що їм просто припекло “сходити до вітру”.
На свою біду, Юрій Литвак у той час перебував під адміністративним наглядом як особа схильна до правопорушень, тож після 22 години вечора він повинен був перебувати вдома. На цій підставі його, разом із товаришем, забрали у Шевченківський райвідділ. Очевидно, дехто з тутешніх правоохоронців відразу зметикував, що ці двоє — непоганий шанс покращити статистику нерозкритих злочинів під кінець року та закрити кримінальні справи щодо десятків крадіжок із підвалів.
Як свідчать матеріали судової справи, до ранку затриманих тримали у райвідділі, після чого відвели у приміщення навпроти — в опорний пункт на вулиці академіка Кучера. Тут їх почали бити. Покази вибивали вручну та ногами, називаючи адреси крадіжок і вимагаючи зізнань. Коли кати в погонах силою поклали Юрія Литвака на лавку, а один з них дерев’яною палицею почав наносити удари по сідницях, затриманий не витримав та пообіцяв підписати зізнання.
Ще дорогою до райвідділу товариш Юрія Литвака встиг зателефонувати знайомій адвокатці та повідомив про затримання. Наступного дня вона прийшла до Шевченківського райвідділу, але їй відповіли, що таких осіб серед затриманих немає.
Як згодом виявилося, їх просто переховували на різних опорних пунктах міліції. Із одного з них товаришеві Литвака вдалося втекти, вистрибнувши у вікно з другого поверху. Щоб головний підозрюваний також не дав драла, його прикували наручниками до батареї.
Родичам Юрія про місце його перебування не повідомили. На другий день після затримання (5 грудня), загубленого в міліцейських коридорах почали шукати всіма засобами, подаючи заяви та скарги про зникнення особи в обласне управління внутрішніх справ, в обласну прокуратуру та, звичайно, у райвідділ.
Зрештою, з’ясувалося, що Литвак перебуває в Залізничному райвідділі й адвокат нарешті потрапила до затриманого. Чоловіка вдалося звільнити та одразу до райвідділу довелося викликати «швидку» — із побоями постраждалого госпіталізували та подали заяву у прокуратуру Шевченківського району.
У 2012 році під час слідства підозрюваним у скоєнні злочину працівникам міліції обрали запобіжний захід — спершу підписку про невиїзд, а згодом особисте зобов’язання. Усіх звинувачених було відсторонено від служби, а заступника начальника райвідділу Михайла Смалюха звільнено із займаної посади.
Щоправда, майор Смалюх не погодився зі своїм звільненням і оскаржив його в суді. Він стверджував, що висновки службового розслідування є «необгрунтованими і надуманими», оскільки вироку у справі про побиття затриманих на той час ще не було. Тож він попросив суд поновити його на старій посаді та виплатити відшкодування за прогул. І суд погодився з аргументами міліціонера. У 2017 році Львівський апеляційний адмінсуд ухвалив рішення про поновлення на посаді й відшкодування майже 440 тисяч гривень за вимушений прогул.
З вироком Шевченківського районнного суду, яким усім чотирьом працівникам Шевченківського райвідділу було призначено реальне ув’язнення, усі засуджені також не погодилися. Ще у травні 2019 року Львівський апеляційний суд прийняв до розгляду їхні скарги на таке судове рішення. Але майже за два роки жодного засідання у цій справі так і не не відбулося.
Як стало відомо із повідомлення на сайті «Судова влада», апеляційний розгляд цієї справи відбудеться 25 березня.