У Львові відбувся ЧекаFest 2.0 у пам’ять про бойову медикиню Ірину Цибух

Фестиваль присвячений Ірині Цибух — загиблій бойовій медикині, громадській діячці та Героїні України.

Вчора, 30 травня на території Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького вдруге відбувся благодійний музично-освітній фестиваль «ЧЕКАFEST 2.0».

Фестиваль присвячений Ірині Цибух — загиблій бойовій медикині, громадській діячці та Героїні України. Ірина казала, що її особистість міцно стоїть на «стовпах цінностей», і саме ця ідея стала основою концепції фестивалю, який уперше організувала її родина та друзі у 2025 році.

У 2026 році «ЧЕКАFEST 2.0» відбувся напередодні дня народження Ірини. Це простір, що об’єднує цінності та зберігає пам’ять про неї через пісню, спільність та взаємну підтримку.

Всі фото: Варта1

Хвилина мовчання

Освітня частина

Ірина Цибух: Шлях пошуку себе й формування ідентичності

Рідні, колеги та побратимами Ірини

Ким ми є — і чим готові бути?

Ірина Старовойт, Володимир Бєглов

Як памʼять формує нашу ідентичність?

Масі Найєм, Катерина Даценко

Ідентичність як зброя: Чому ми обираємо бути українцями, коли за це вбивають?

Йосиф Зісельс, Дарка Гірна

Музична частина

Шепіт

ЩукаРиба

Пиріг і Батіг,

ДахаБраха

Марина Круть (10 пісень із заповіту Ірини Цибух, ватра памʼяті)

Головна благодійна мета фестивалю у 2026 році — зібрати кошти на два наземні роботизовані комплекси (НРК) для 503-го окремого батальйону морської піхоти, з яким Ірина Циух працювала під час ротацій.

Ціль — 1 800 000 грн. Збір організовано спільно з БФ «Повернись живим».

https://send.monobank.ua/jar/28gYa52FCX

Довідково:

Ірина Цибух народилася 1 червня 1998 року в місті Львів. Навчалася у львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 91, після її закінчення вступила до Національного університету «Львівська політехніка». Працювала над проєктами для дітей: розвивала медіацентри у віддалених селах і містах України, впроваджували медіаграмотність в освітній процес. Згодом навчалася в Київській школі економіки, де мала б захищати диплом у 2022 році і здобути ступінь магістра державного управління.

Від 2015 року їздила на схід України як військова парамедикиня. У 2017 році долучилася до Суспільного мовлення, де була менеджеркою реформи і реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. Працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою.

Разом із колегами з Суспільного Ірина перемогла в конкурсі професійної журналістики «Честь професії» у 2021 році в категорії «Найкраща публіцистика в локальному медіа» та стала фіналісткою в номінації «Найкращий репортаж» 2018 року.

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року перебувала на сході України: 22 та 23 лютого в Покровську та Краматорську Цибух презентувала свій документальний фільм «Відстань» про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Найближчим часом повернулася на Київщину і долучилася до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», де зайняла позицію старшої 5-го екіпажу.

Врятувала чимало бійців, ризикуючи життям під час евакуацій. Регулярно з'являлася в медіа, надавала інформацію журналістам про роботу парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання домедичної допомоги.

Під час повномасштабного вторгнення Цибух опублікувала низку випусків подкасту «Щоденник подкаст Чеки» спільно з медіа «Свідомі».

У березні 2024 Ірина Цибух стала лавреаткою премії «Української правди» «УП-100. Сила жінок».

29 травня 2024 року загинула під час ротації на Харківському напрямку. 2 червня 2024 року з Іриною прощалися у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 3 червня 2024 року Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.

Нагороди:

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
• Орден «За заслуги» III ступеня (16 листопада 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток телебачення, радіомовлення і зв'язку в Україні, мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Українському народові і Військовій присязі, багаторічну сумлінну працю.
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 червня 2024, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку.