У середу Львів попрощається з Героями Ростиславом Лівачем, Юрієм Чепілем, Романом Ковалишиним

Вічна пам'ять!

Завтра, 12 червня, Львів попрощається з трьома військовослужбовцями. Ростислав Лівач, Юрій Чепіль, Роман Ковалишин захищали Україну від російських окупантів. Про це інформує пресслужба ЛМР.
 
Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Воїна Ростислава Лівача поховають на Личаківському кладовищі, воїна Юрія Чепіля – на кладовищі у селі Дмитрів Червоноградського району, воїна Романа Ковалишина – на Голосківському кладовищі. 

Біографічні довідки захисників

Ростислав Лівач («Рос») (25.01.1987 – 06.04.2024). Львів'янин. 

Навчався у середній загальноосвітній школі №59 міста Львова. Займався в секції із фехтування, де став кандидатом у майстри спорту із фехтування на шаблі. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.

Після завершення навчання займався підприємницькою діяльністю, де співпрацював з різними компаніями у сфері ІТ, експлуатації й обслуговування верстатів з числовим програмним управлінням та створював координатні верстати.

За словами близьких, «Ростислав був допитливим, розсудливим, доброзичливим і веселим хлопцем, умів дотепно змалювати пригоду та цінував хороший жарт. Був людиною, якій завжди вистачало сил і часу для родини, друзів, побратимів. Ростик завжди був легким на підйом, і завжди підтримував ідею про поїздку. Понад усе любив життя, не міг відмовити в допомозі близьким чи друзям. Душа компанії, брався за будь-яку справу і робив це до кінця.

Йому ніщо не заважало очолити навіть абсолютно незнайомих людей, об'єднати єдиною ідеєю – і це все з посмішкою на обличчі. Надзвичайно простий і щирий у спілкуванні, легка і світла людина, завжди вмів розговорити, розрадити, підтримати, розсмішити».

У вільний від роботи час займався велосипедним і пішим туризмом, походами в гори з великою й відданою командою друзів.

Із початком повномасштабного російського вторгнення боронив Україну у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, а згодом – у складі 78-го окремого десантно-штурмовому полку «Герць» Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Хрест Десантно-штурмових військ». Виконував бойові завдання на території Донецької області.

У Ростислава Лівача залишилися мати, батько, бабуся та брат.

Юрій Чепіль (02.05.1978 – 08.06.2024). Львів’янин. 

Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №36 міста Львова.

Професійно-технічну освіту за спеціальністю «столяр з виготовлення художніх меблів» здобув у Професійно-технічному училищі №17 міста Львова (зараз – Ставропігійське вище професійне училище).

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ОЗДОББУД», ТзОВ «ДІ.ВІ. ЕС» та ТзОВ «Завод Стеко».

За словами родичів, «Юрій завжди був чуйним, привітним та відповідальним до усього, що починав».

Під час повномасштабного вторгнення російської федерації захищав Україну у складі військової частини А4821 Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Харківському, Запорізькому, Донецькому напрямках.

У Юрія Чепіля залишилися дружина, донька, мати, бабця, сестра та племінник. 

Роман Ковалишин (18.09.1975 – 08.06.2024). Львів'янин. 

Навчався у середній загальноосвітній школі №32 міста Львова. Проходив військову службу у лавах 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на посаді «слюсар з ремонту бронетехніки». У вільний від роботи час полюбляв музику, малювати та переглядати фільми.

З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся до лав 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, де виконував бойові завдання на території Донецької області.

У Романа Ковалишина залишилися дружина, двоє дітей, мати та брат з дружиною.