У середу Львів попрощається з трьома полеглими захисниками України
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла
У середу, 4 листопада, Львів віддасть шану трьом полеглим захисникам України — Олександру Кухлевському, Валентину Максимцю та Анатолію Гуменному. Про це повідомляє Львівська міська рада.
Порядок прощання та поховання:
11:00 — Чин похорону в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла.
11:40 — Загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олександра Кухлевського поховають на полі почесних поховань №87 Личаківського цвинтаря (вул. Пасічна). Валентина Максимця та Анатолія Гуменного спочинуть на Голосківському цвинтарі (поля №34-В та №36-А відповідно).
Олександр Кухлевський (31.03.1989 — 12.05.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №23 міста Львова та приватному закладі «Ліцей „Відродження“».
Проходив строкову військову службу.
Працював експедитором у Приватному акціонерному товаристві «Концерн Хлібпром».
Зі слів рідних, Олександр був позитивною, товариською та життєрадісною людиною. Вирізнявся відповідальністю та готовністю завжди прийти на допомогу. Захоплювався спортом, зокрема футболом і брейкдансом, любив комп’ютерні ігри. Цікавився технікою, залюбки ремонтував електричні прилади та вмів полагодити майже будь-яку річ.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 4-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Олександра Кухлевського залишилися мати, дружина, брат, бабуся та родина.
Валентин Максимець (12.08.1997 — 28.10.2026) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова, згодом — у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва» та відокремленому підрозділі «Львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв».
Працював водієм, займався приватними пасажирськими перевезеннями.
Зі слів рідних, Валентин був життєрадісною, доброю, щирою та позитивною людиною. Вирізнявся цілеспрямованістю, старанністю та відповідальним ставленням до будь-якої справи. Професійно займався страйкболом, захоплювався скелелазінням і любив активний відпочинок на природі.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Валентина Максимця залишилися батьки, дружина та родина.
Анатолій Гуменний (08.07.1966 — 01.11.2026) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №4 з поглибленим вивченням англійської мови, а згодом — у Ризькому вищому військовому авіаційному інженерному училищі.
Присвятив понад 23 роки військовій службі у Збройних Силах України. Брав участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй в Анголі.
Зі слів рідних, Анатолій був щирою, доброю, товариською та оптимістичною людиною. Вирізнявся відповідальністю, турботливістю та відданістю своїм переконанням. Був справжнім патріотом, безмежно любив свою родину та Батьківщину. Захоплювався риболовлею, любив відпочивати на природі та збирати гриби.
Був учасником АТО.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжив боронити територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому, Дніпропетровському та Південно-Слобожанському напрямках у складі Інтернаціонального легіону оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України та 703-ї окремої бригади підтримки Інженерних військ Збройних Сил України.
В Анатолія Гуменного залишилися дружина, син, донька та родина.
Нагадаємо, нещодавно ми також писали про те, що на Рівненщині перепоховають військового Юрія Савонюка, якого раніше поховали як неідентифікованого на Львівщині.