У суботу Львів попрощається з воїнами Миколою Подольним, Олегом Лавриненком та Юрієм Галадієм

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87

Завтра, 10 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Миколою Подольним, Олегом Лавриненком та Юрієм Галадієм, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це інформує ЛМР.

Прощання з Юрієм Галадієм розпочнеться о 09:30 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175).

Чин похорону Миколи Подольного відбудеться о 10:00 у церкві «Преображення» (вул. Фабрична, 21).

Чин похорону Юрія Галадія та Олега Лавриненка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла.

Відтак, загальноміська церемонія прощання із трьома захисниками на площі Ринок буде, орієнтовно, об 11:30.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Микола Подольний (10.09.1990 — 28.09.2026) Уродженець міста Дніпро.

Навчався у Дніпровському науковому хіміко-екологічному ліцеї Дніпровської міської ради. Згодом здобув освіту за спеціальністю «Хімічна технологія» у державному вищому навчальному закладі «Український державний хіміко-технологічний університет», де також опанував спеціальність «Хімічні технології органічних речовин». Пізніше — у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка Всеволода Лазаряна за спеціальністю «Програмне забезпечення систем».

Працював розробником у товаристві з обмеженою відповідальністю «Глобаллоджик Україна».

Зі слів рідних, Микола був відкритою, щирою, турботливою та чуйною людиною, вирізнявся внутрішньою силою, стійкістю та патріотизмом. Був люблячим чоловіком і батьком, дбав про безпеку й затишок родини навіть на відстані.

З перших днів повномасштабної війни займався волонтерством, допомагаючи тим, хто цього потребував. Цікавився ІТ-технологіями, інженерією, розробленням і програмуванням дронів, любив читати технічну літературу та нонфікшн, прагнув розвиватися й застосовувати знання на практиці. Любив подорожувати, а разом із дружиною мріяв побачити світ і відкривати нові країни. Особливе місце в його серці посідав син, із яким він намагався проводити якомога більше часу під час відпусток.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 21-го окремого полку безпілотних систем «Kraken 1654» Сухопутних військ Збройних Сил України. У Миколи Подольного залишилися дружина, син, мати та батько.

Олег Лавриненко (11.06.1970 — 06.10.2026) Львів’янин.

Навчався у ліцеї №5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради. Вищу військову освіту здобув за кордоном, де опанував спеціальність льотчика-штурмана.

Зі слів рідних, Олег був щирим, добрим і порядним, веселим та товариським, умів підтримати інших і створити навколо себе теплу атмосферу. Був людиною твердих переконань, завжди тримав слово, цінував близьких і дружбу. Любив свою родину, був турботливим чоловіком, батьком і дідусем, надійним братом та вірним другом. Захоплювався футболом, волейболом і тенісом, любив кулінарію та подорожі.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Дніпропетровському та Запорізькому напрямках у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Олега Лавриненка залишилися дружина, двоє синів, внуки, сестра та родина.

Юрій Галадій (30.04.1987 — 04.10.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №42 м. Львова. Згодом вступив до Української академії друкарства, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Комп’ютеризовані технології видавництва та поліграфії» та отримав кваліфікацію спеціаліста.

Працював водієм у приватному підприємстві «НТА — Незалежне телевізійне агентство» та у товаристві з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство ЗІК».

Зі слів рідних, Юрій був щирим, доброзичливим і надійним, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Найбільше цінував родину, був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Вирізнявся цілеспрямованістю, витримкою та внутрішньою силою. Любив спорт, був відданим уболівальником футбольного клубу «Карпати», а особливо цінував час, проведений із сином. Також захоплювався риболовлею, любив відпочивати на природі та збирати гриби.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Луганському та Донецькому напрямках у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю Міністерства оборони України «За поранення», нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», а також відзначений коїном 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юрія Галадія залишилися дружина, син, мати, сестра та родина. Він назавжди залишиться в серцях рідних люблячим батьком, коханим чоловіком і люблячим сином, надійною опорою для своєї родини, а для побратимів — вірним другом та братом, прикладом мужності, стійкості та незламності, воїном, на якого рівнялися і якому довіряли.