У вівторок Львівська громада попрощається з чотирма Героями
Вічна пам'ять!
У вівторок, 17 жовтня, Львівська громада попрощається з чотирма військовослужбовцями: Володимир Скляр, Богдан Місько, Володимир Замковий, Михайло Дзьоба загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Про це інформує пресслужба ЛМР.
Чин похорону Володимира Скляра, Богдана Міська, Володимира Замкового розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Чин похорону Михайла Дзьоби розпочнеться о 13:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Брюховичах (вул. о. Іздрика, 6). Поховають воїна на місцевому кладовищі у Брюховичах.
Біографічні довідки захисників
Володимир Скляр (03.05.1982-13.10.2023) Львів’янин.
Навчався в Середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Після здобуття професійно-технічної освіти вступив до Національного університету «Львівська політехніка».
Близько 17-ти років пропрацював у Львівській філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор»-«Західдіпрошлях». Обіймав посаду головного інженера інституту. Був надзвичайно доброю та різносторонньою людиною: у вільний час захоплювався кіно, літературою і кулінарією, також вміло майстрував.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Виконував бойові завдання на східному напрямку.
У Володимира Скляра залишилися мама, дружина, 10-річна донька, брат, племінники і величезна кількість друзів.
Богдан Місько (06.08.1986-10.10.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №97 міста Львова. Спершу закінчив колишній Львівський коледж зв'язку, згодом здобув освіту у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій.
Після завершення навчання працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», пройшов шлях від кур’єра до керівника відділення. У вільний від роботи час захоплювався рибальством.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на східному напрямку у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Богдана Міська залишилися батьки.
Володимир Замковий (15.05.1983-11.10.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55 міста Львова. Після закінчення школи здобував професійно-технічну освіту у місцевому училищі, згодом вступив до Автомобільно-дорожнього фахового коледжу Національного університету «Львівська політехніка». Проходив військову службу у лавах Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.
У мирний час займався приватним підприємництвом, також працював у сфері перевезень. Захоплювався рибальством, мотоциклами та автомобілями.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Виконував бойові завдання із захисту держави на східному напрямку у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Під час проходження служби Володимиру Замковому було присвоєно звання «сержант».
У Героя залишилися бабуся, мама, дві доньки, брат, кохана дівчина і велика родина.
Михайло Дзьоба (21.11.1980-10.10.2023) Народився у Брюховичах.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №41 міста Львова. Здобув вищу освіту на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Після завершення навчання проходив військову службу в танкових військах у колишньому Артемівську (сьогодні – Бахмут Донецької області).
Протягом останніх 15-ти років проживав у місті Києві, займався виготовленням виробів з граніту. Був вірним парафіянином Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ. За словами рідних, у Михайла Дзьоби було надзвичайно велике серце, «він був скромним, але завжди веселим і готовим прийти на допомогу».
Із початком повномасштабного вторгнення рф входив до складу охорони Патріаршого собору. Згодом вступив до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та боронив державу на східному напрямку фронту. У травні 2023 року отримав важке поранення, однак після лікування одразу ж повернувся на передову. За особисту відвагу був нагороджений нагрудним знаком «Кров за Україну», а при виконанні бойових завдань вирізнявся винятковою витривалістю.
У Михайла Дзьоби залишилися дві сестри, шестеро племінників та двоюрідні брати і сестри.