Такий орган отримав 46-річний Василь Павлюк з Тернопільщини, йдеться у сюжеті «ТСН.19:30». У цій опломбованій металевій скрині цінний вантаж, і не лише через вартість 120 тисяч євро — це медичне обладнання, що рятує людське життя. На серце чекає пан Василь, котрий вісім років тому перехворів на запалення серцевого м’яза, а жахливі наслідки для здоров’я проявилися лише тепер. «Я перехворів міокардитом, а потім нічого не тривожило. Не було нічого серйозного, легенько. Я пішов зробив ЕХО. Та й там показало», — пояснив пацієнт. У Європі та США штучне серце розглядають, як місток до донорського серця, пацієнти чекають на них близько року. В Україні ж пересадку донорського серця не робили вже 10 років, через складнощі з законодавством. Операція зі встановлення штучного серця для України лише третя, в операційній на ній працює бригада з 20 осіб. До хворого серця кріплять механізм, який допомагає органу перекачувати кров. Перші два штучних апарати Інститут серця встановив у 2016 році. Людмила Філяренко була другою — жінка твердить, що жива лише завдяки хірургам. Саме штучне серце дало можливість дочекатися пересадки справжнього у Мінську. «Мене одразу на пересадку б не взяли, тому що були вже такі показники, плюс у мене вже розвинулася легенева гіпертензія. І мені сказали, що мені треба трохи відновитися», — пояснила жінка. Нині Людмила живе звичайним життям, лише вживає пігулки, які не дають донорському органу відторгнутись. «Майже ні в чому я не обмежена. Так, як є ще деякі питання з тими самими нирками, наприклад, намагаюся дотримуватися дієти якоїсь, хоч і не завжди», — зізнається українка. Люди зі штучним серцем змушені постійно носити з собою спеціальну сумку, в ній два акумулятори, які тримають заряд дві години, ще два акумулятори запасні. Цей пристрій живить насос. Пана Василя, який щойно переніс операцію, ще місяць навчатимуть, як усім цим користуватися. «Періодично треба підкручувати деякі ручки та кнопки. Це залежить від того, наскільки багато людина випила води чи залежно від сили фізичного навантаження. Це серце регулюється — воно не працює лише в одному режимі», — пояснив кардіохірург і директор Інституту серця Борис Тодуров. Біля операційної новин від лікарів чекають дружина та мати пацієнта. Вони кажуть, що у рідному селі на Василя чекає багато клопоту: гектар поля та худоба. Слова лікарів, що все минуло вдало, зустрічають зі слізьми. «Всі родичи чекають на нього, бо всі його люблять! Він хвилювався, але хотів дуже на операцію. Щоб жити! Бо всі ми хочемо жити», — радіє дружина пацієнта Надія Киянчук. Механічне серце може працювати 12 років. Тодуров каже, що проводити такі операції часто не можуть, через дорожнечу апарата. Кардіохірург сподівається, що ця операція вкотре зверне увагу на проблему з донорством. Зараз, в Україні взяти орган для трансплантації можна, лише якщо донор написав прижиттєву згоду або з письмового дозволу його рідних.