В АТП-1 судяться з матір’ю 4 дітей яка втратила батька у ДТП, яку вчинив водій автобуса № 46 на Сихові (фото)
Комунальне підприємство АТП-1, судиться з львів’янкою Уляною Пацулою, яка втратила батька у ДТП, яку вчинив водій автобуса № 46.
За словами жінки, 19 грудня минулого року, її батько — Талайло Володимир Васильович, був збитий водієм автобуса № 46, який належить АТП-1. Чоловік переходив дорогу на врегульованому переході, на зелене світло світлофора, що на перехресті вул. Сихівська–Кавалерідзе і став жертвою неуважного керування водієм Татуськом Романом Степановичем.
«Після 11 днів проведених між життям і смертю, мій бідолашний батько покинув цей світ не приходячи до тями. За весь час перебування батька у реанімаціному відділенні 8 лікарні, водій жодного разу не навідався до батька і не запропонував допомогу — ні моральну, ні фінансову. Власне, людина навіть не прийшла з простим вибачення чи співчуттям. Коли батька не стало, мій світ обірвався. Я втратила не просто батька, а підтримку і допомогу, а мої діти втратили дідуся, якого неймовірно любили. Він проводив з ними увесь вільний час, особливо з Марічкою, (вона була його улюбленою). Вона — дитина з особливими потребами, яка вимагає особливої турботи, яку давав їй дідусь», — пише жінка.
Замість вибачень і допомоги, на яку очікувала жінка від АТП-1, вона отримала судові тяганини, які тривають й дось. Уляна пояснює, що водієві було присудження фінансове відшкодування, а вона, з власної ініціативи, не вимагала суворого покарання для водія, у вигляді позбавлення волі. Його не усунули від роботи пілся ДТП і навіть не позбавили водійських прав.
«Однак, як виявилось, цій людині чуже усе людьске. АТП-1 та водій, змусили мене пройти через 9 кіл пекла після усього, що мені довелося пережити. 19 червня цього року, відбувся суд, який мав принести мені спокій та полегшення, однак в останній день подання апеляції, останнього дня, в АТП-1, що де-факто належить Садовому Андрію Івановичу, та водій Татусько Роман, знову «плюнули» в обличчя моїй родині — подали апеляцію. АТП-1 відмовляється відшкодовувати щомісячне утримання двом стареньким батькам мого батька (90 і 81 років) довічно у розмірі 686 грн, а також моїй доньці Марічці (з інвалідністю) до 14 років, у такому ж розмірі — 686 грн (зараз їй 12). Також відмовляються від виплати моральної компенсації у розмірі сто тисяч гривень. Водій вимагає не позбавляти його права на водіння і не відбирати у нього водійських прав. Людина, що стала причиною смерті мого батька, досі їздить вулицями нашого міста. І тепер, замість того, щоб зайнятись пам’ятником на могилу батька, проведенням літа зі своїми дітьми, підготовкою їх до школи, я проводжу час у боротьбі з несправедливістю, в якій стала заручницею. Витрачаю гроші на адвоката, замість того, аби вкласти їх у майбутнє своїх дітей, але роблю це свідомо з двох причин. По-перше — несправедливість має бути покарана, мої діти мають бачити і вірити, що є права і суди, які в змозі їх захистити. По-друге, я борюсь і тепер піду до кінця, тому що так би зробила незламна, найпрацьовитіша, наймужніша людина, яку я знала, так зробив би мій батько», — зазначає вона.