На днях мешканці будинку на Володимира Великого, 46 у Львові не дали встановити у їхній багатоквартирці загальнобудинковий газовий лічильник. І це не перший випадок. До цього мешканці ОСББ (по вулиці Драгана, 30 та Антонича,22) уже виступали проти встановлення «колгоспних» лічильників, нехай і безкоштовних, у їхніх будинках і оскаржували дії «газового монополіста» у судах. Таким чином, мешканці заявляють, що не хочуть платити гроші за «прописаних» сусідів, а хочуть розраховуватись за реально спожитий газ. Про війну лічильників, нюанси законодавства та становище ПАТ «Львівгаз» Христина Голуб із видання ФОРПОСТ, розпитала у Голови правління компанії, що керує газовою компанією із квітня 2016 року, а загалом працює у «Львівгазі» уже 16 років – Юрієм Войсовичем. Цього тижня мешканці із Володимира Великого не дали встановити їм загальнобудинковий лічильник, вимагаючи натомість встановлення індивідуальних поквартирних приладів обліку. Подібна справа у судах. Йде певний опір людей, чому так склалась? Ситуація є банально проста. Є Закон України«Про забезпечення комерційного обліку природного газу» згідно з яким до 1 січня 2018 року всі споживачі мають бути обладнані приладами обліку газу. Закон не визначає, чи це мають бути індивідуальні прилади обліку чи загальнобудинкові, на що зрештою і пішло НКРЕКП. Відповідно, НКРЕКП розробило програму з оснащення будинковими приладами обліку. Мабуть, їхня мотивація була дуже проста – це кошти. Встановлення будинкових приладів обліку в десятки разів дешевше, тому за таких умов НКРЕКП, враховуючи вартість, пішло шляхом встановлення загальнобудинкових лічильників і затвердило відповідну державну програму. У свою чергу якщо споживач хоче індивідуальний прилад обліку, то ніхто ж йому цього не забороняє. Наведу просту аналогію. Якщо є пільговий проїзд – він же не діє на таксі. Держава каже, що безкоштовно може забезпечити проїзд в автобусі, але якщо ви хочете їхати на таксі, то будьте добрі – заплатіть за це свої гроші. І так само тут виглядає. Були програми, по яких встановлювались індивідуальні лічильники там, де є опалення. Але насправді ми розуміємо, що мешканців, які мають опалення є набагато менше, аніж мешканців, що мають лише газові плити, і ті програми по опаленню діяли, починаючи з 2000 року. Це був довгий процес встановлення декількох тисяч лічильників. Станом на сьогодні, враховуючи вартість і обмеження в часі, то НКРЕКП пішло саме таким шляхом – встановлення загальнобудинкових лічильників. Люди нерідко питають, чому «Львівгаз» не йде на компромісні пропозиції, щоби встановити індивідуальні лічильники, коли, до прикладу, частину коштів сплачували би люди, а якусь певну суму ваше підприємство. Ви готові йти на компроміси? Я готовий говорити про компроміси при встановленні індивідуальних приладів обліку, але на яких умовах? Ми не виконуємо роботи із встановлення приладів – їх виконують підрядні організації. На ПАТ «Львівгаз» покладено обов’язок забезпечити безаварійне газопостачання, тому ми виконуємо пов’язані із цим роботи. А скільки коштує встановлення індивідуального лічильника? Це коштує приблизно 2,5 – 3,5 тисячі гривень з роботою, в залежності від об’єму робіт і кількості необхідних матеріалів ( труба, крани, тощо). На що готовий піти ПАТ «Львівгаз»? У нас є так звані монопольні послуги. Ті, які надаємо тільки ми – виготовлення техумов і прийом в експлуатацію. Якщо є цілий стояк чи цілий будинок, який хоче собі індивідуальні прилади обліку, ми готові розглянути можливість надання одних техумов на всі квартири. Якщо це буде 10 квартир, то це буде в 10 разів дешевше. Ми готові розглянути можливість одного проекту на весь будинок і тоді не кожен буде окремо платити по 300-400 гривень. Ми готові безкоштовно це приймати в експлуатацію. Без проблем. І на скільки це здешевить людям загальну вартість? Це буде залежати від кількості мешканців, котрим буде встановлено індивідуальні прилади обліку і може становити до 500 гривень в сукупності. То скільки у вас ще необлікованих будинків? Більше тисячі будинкових лічильників ми вже встановили. Загальна кількість – 1 823. Залишились невеликі будинки. Пане Юрію, проясніть такий момент. Активісти, які виступають проти встановлення будинкових лічильників, наголошують, що з «2011 року в тариф за газ вже було закладено вартість встановлення індивідуального лічильника газу»? То чому тепер їм відмовляють у встановленні безкоштовних поквартирних лічильників? Коли НКРЕКП затверджує тариф, то в його структурі виділяє кошти на встановлення лічильників і чітко пише, що 30 мільйонів є на встановлення лічильників і дає список і, скажімо, це є список будинкових лічильників з адресами і ми відповідно встановлюємо там, де вони сказали. Ми встановлювали індивідуальні лічильники там, де були газові прилади, що використовувались для опалення та підігріву води, простіше кажучи, де були котли. Це була перша хвиля – конвектори, котли, пічки і друга – де були газові колонки. Зрештою, це питання до НКРЕКП – як воно ділитиме тариф. Комісія сама приймає рішення, чи це буде будинковий чи індивідуальний лічильник. Держава вирішила, що може безкоштовно зробити ось так, а не по-іншому. Тому активістам, якщо вони вважають, що це неправильно, треба звертатись в НКРЕКП. Ми є лише засобом, яким комісія втілює програму держави. Політичні сили борються уже з наслідком. Який зміст ставити нам претензії, якщо ми не є суб’єктом, який приймає рішення? Ми зобов’язані встановити лічильники. Якщо споживачі відмовляються, нема питань – ставте індивідуальні. Відмовляєтесь зовсім – ми змушені будемо переводити вас на граничні норми споживання газу, як про це пише Кодекс. В нас немає іншого способу дії. Це рішення НКРЕКП – державного регулятора, котре ми повинні виконувати. За невиконання Комісія буде застосовувати до нас відповідні санкції. То мешканцям потрібно всім колективно писати в НКРЕКП і туди спрямовувати боротьбу…. Наскільки я розумію, мешканці звертались в НКРЕКП і були не задоволені відповідями, за винятком застосування граничних норм – щоби вони були застосовані, має бути надіслано попередження кожному мешканцю. Насправді, коли подаються позови до суду, там не стоїть питання про не встановлення будинкового лічильника, а стоїть питання про застосування санкцій за його не встановлення. Ну відтягнемо ми це питання, але з 1 січня 2018 року ми просто будемо зобов’язані припинити газопостачання тим споживачам, в кого газ не облікується. То який алгоритм ваших дій? Будинок відмовився від загальнобудинкового лічильника. Що далі? Є підрядні організації, як-от ПП «Інстал-плаза», з якими ми укладаємо договори на встановлення лічильників. Вони зобов’язані повідомити мешканців про те, що буде встановлено прилад обліку газу, і виїхати на місце. Є мешканці, які жаліються, що їх повідомили некоректно чи не вчасно. Скарги такі надходять. Ми з цього приводу спілкуємось з підрядниками, наголошуємо, що вони повинні дотримуватись процедур. Далі, якщо мешканці проти, тоді ми надсилаємо попередження, що ми будемо повторно встановлювати лічильник, якщо ні – будемо переводити споживачів на граничні норми - на 9.8 кубометрів газу. Активісти кажуть, що ці норми незаконні… Ці норми передбачені Кодексом газорозподільних мереж (згідно з додатком №15). Це не наша вигадка. Активісти напевно апелюють, що незаконним є їхнє застосування, але 9.8 – граничні норми, які застосовуються у випадку невиконання вказівок, порушення Кодексу газорозподільних мереж. А недопуск і відмова від встановлення будинкового лічильника є порушенням вимог Кодексу, саме тому споживачі мають бути переведені на граничні норми. То чому активісти опираються на норму 4.4, а не 9.8? Тому що норма «4.4» є стандартною, а при порушеннях Кодексу застосовуються власне граничні норми –«9.8». І коли ви їх застосовуєте? Після розгляду акту на відповідній комісії. Це наша комісія, на яку запрошуються споживачі і йде спільний розгляд питання. Нерідко було таке, що на комісії мешканці казали, що не весь будинок проти встановлення загального лічильника. Казали «Приїжджайте, встановлюйте»... Також хочу наголосити, що якщо ми візьмемо загальну кількість встановлених лічильників, кількість мешканців, охоплених ними, і тих, хто заперечує їхнє встановлення, то їх навіть не один відсоток. Але люди не хочуть платити гроші, так би мовити, за сусідів, бо вартість, як відомо, ділиться на всіх прописаних у будинку, а не на тих, хто фактично там проживає… Один із львів’ян каже, що до встановлення будинкового лічильника платив 120 гривень, а тепер 200 гривень. Аргументацію людей можна зрозуміти. Я це все розумію. Але це питання не до нас. Я ще хочу сказати, що стандартна норма 4.4 – є значно заниженою. Ця норма не відповідає реальному споживанню газу. Реальна була б орієнтовно 6.5 – 7 метрів кубічних. За вашими словами від 2011 року жоден орган місцевої влади на Львівщині не виділяв кошти на встановлення індивідуальних лічильників газу. Хоча можуть це робити, адже закон «Про комерційний облік» передбачає три джерела фінансування: кошти облгазів, будь-яких бюджетів та інші джерела не заборонені законодавством. Чи доцільно вам звернутись до органів влади, що є скарги людей – з пропозицією виділити кошти на індивідуальні лічильники, щоби мешканці не воювали з вами, щоби людям посприяли кількома мільйонами? Я не маю жодних заперечень, щоби органи місцевого самоврядування виділили кошти на встановлення індивідуальних приладів обліку. Мене дивує ,чому політичні сили, які борються за права мешканців, не піднімають це питання у раді. Для міського бюджету це вже не будуть такі великі кошти, а вони борються з ПАТ «Львівгаз»... Це виглядає більше на популістські заходи з метою самопіару, аніж на бажання допомогти мешканцям. Коли прийде 1 січня, ніхто не буде думати про мешканців. Нехай винесуть на розгляд сесії питання про виділення коштів на забезпечення індивідуальними лічильниками хоча б малозабезпечених, багатодітних, будь-яким чином… А чи є все-таки винятки – будинки у вашому списку, де людям таки безкоштовно встановлять індивідуальні лічильники? В тих багатоквартирних будинках, де станом на момент затвердження програми були встановлені більше 30% індивідуальних лічильників, де мешканці встановлювали їх самостійно, то там стоїть питання про встановлення індивідуальних лічильників. Але таких будинків насправді дуже мало – якщо їх 10% назбирається, то добре. Тобто, держава встановлює близько 5 тисяч індивідуальних лічильників, якщо я не помиляюсь. Щоб встановити всім індивідуальні прилади обліку, то на встановлення 300 тисяч лічильників потрібен час. До 1 січня це нереально. Мотиви НКРЕКП були прості. Це час і гроші. Чи було обговорення інвестиційної програми на 2018-2027 роки з активними мешканцями? Обговорення було. Всі, хто мали бажання, могли скеровувати свої клопотання. До нас надходили листи від мешканців, але всі вони фактично стосувалися загальнобудинкових лічильників, а це програма ще 2016 року - вона вже затверджена. А в обговоренні інвестпрограми 2018-2027 рр. йдеться в більшості про заміну газового обладнання, і заміну газопроводів. На жаль, у нас на Львівщині найстаріша система газифікації, і, відверто кажучи, ті кошти, які НКРЕКП виділяє на інвестпрограму, є просто мізерними. Про яку суму йдеться? В рік ми міняємо в середньому близько 20-ти кілометрів газопроводів, а їхня протяжність складає майже 25 тисяч кілометрів, з них – 40% вже амортизовані. Міняти треба 40%, а міняємо лише 20 кілометрів. Це 1%. В цій програмі все є прогнозовано, все залежить від об’єму постачання газу. Ця інвестпрограма, своєрідний план розвитку, не є грошовою, вона є пооб’єктною. Мешканці також скаржаться, що квитанції із рахунками надходять зі значним запізненням… У нас є договір з «Укрпоштою» і справді відбувається затримка. Ми над цим питанням працюємо, у них там є певні проблеми. Повірте, ми більше, аніж мешканці зацікавлені, щоби квитанції приходили швидше. Але хто зареєстрований в «Особистому кабінеті», то там висвітлюються всі поточні платежі і нарахування. Саме тому закликаємо споживачів реєструватись і користуватись цим веб-сервісом. Ще таке питання: чому часом до мешканців виїжджає Черкаська облспоживспілка? Не готовий сказати. Ми не співпрацюємо. Така фірма мені невідома. Чи правда, що початок опалювального сезону під загрозою зриву? Так, правда. Такий ризик існує. З теплопостачальними організаціями є дві проблеми. Перша – що вони не платять кошти за розподіл природного газу, тобто за наші роботи, які ми виконали. І це не лише борги за розподіл природного газу, а й збитки понесені облгазами внаслідок відмови НАК «Нафтогаз» виконувати свої функції по постачанню блакитного палива ТКЕ. Так, «Нафтогаз» у свій час не виділив номінацій на газ, тобто теплоенергетики споживали газ без номінації. Звичайно, відключити у 10-градусний мороз теплопостачальну організацію і залишити мешканців без тепла ніхто не міг. Тому споживання відбувалось, оператору газотранспортної системи ПАТ «Укртрансгаз»не вдалося отримати від газового монополіста, «Нафтогаз України» - близько мільярда гривень. Ці кошти НАК нібито повинен був сплатити оператору ГТС за послуги балансування. Її необхідність виникла через обсяги газу, які теплоенергетичні підприємства використовували для того, щоб забезпечити теплом усіх своїх споживачів. Але НАК вважає, що теплокомуненерго відбирали газ несанкціоновано. Свою позицію «Нафтогазу» вдалося відстояти в Вищому господарському суді, який ухвалив рішення на користь монополії. В результаті «Укртрансгаз» буде вимагати саме з облгазів заплатити майже мільярд гривень. Облгази відповідно постачати газ теплоенергетикам не будуть, допоки ті не погасять усі заборгованості. Заборгованість теплопостачальних компаній Львівської області зараз тільки за розподіл газу складає понад 60 мільйонів гривень. І який існує вихід? По «Львівтеплоенерго» тут питань немає, вони стараються розраховуватись. Це рішення стосуються «Червоноградтеплоенерго», «Дрогобичтеплоенерго», «Стебниктеплоенерго», «Бродитеплоенерго», «Жовкватеплоенерго». Хоча, як на мене, це питання виключно до органів місцевого самоврядування. Тому що Стрий не в кращій ситуації, ніж Червоноград, чи Дрогобич, але Стрий виходить зі ситуації. Вони проводять розрахунки, вони їздили в «Нафтогаз» на переговори. Ми проводимо з теплоенергетиками перемовини, намагаємось укласти договори реструктуризації. Але, на жаль… Чомусь у нас побутує думка, що за газ можна не платити. Тобто, якщо не заплатиш за мобільний телефон, тобі його відключать, і це сприймається нормально, так має бути, а за газ, вважають, можна не платити. У нас дуже серйозний відтік кадрів… У 2016 році з товариства звільнились 318 працівників робітничих професій. Наразі в нас залишаються відкритими 269 вакансій, які неможливо заповнити через низький рівень зарплати. Середній вік наших слюсарів – 54 роки. Молоді спеціалісти не хочуть йти працювати через відсутність основної мотивації – гідної зарплати. Так, щоб усі розуміли, середня зарплата слюсаря «Львівгазу» на 40% нижча від середньої зарплати по області у цій же професії. Окрім того, масштабність робіт, котрі виконують наші працівники відверто недооцінюється. Щодня «Львівгаз» забезпечує безперебійне газопостачання до 800 тис. споживачів Львівської області. Також щодня в цілодобовому режимі в області функціонує аварійна служба «Львівгаз», в якій задіяно понад 250 фахівців. Зо добу вони опрацьовують від 80 до 100 аварійних звернень споживачів газу регіону. Це направду великий об’єм роботи, а от коштів гідно її оплатити нема... Сьогодні у платежах на газ левова частка – 90% припадає на ціну газу, як товару і ці кошти отримує НАК «Нафтогаз» і лише 10% - це вартість транспортування (розподілу газу) до споживача. Споживач не отримує інформації, що дорожчає саме товар – газ, а витрати на його доставку незмінні. Таким чином, своє обурення та претензії щодо високої ціни блакитного палива споживачі, найчастіше, скеровують до газорозподільної компанії, яка лише обслуговує газові мережі і отримує за це мізерну плату, яка не змінюється при зростанні ціни на газ в цілому. Таким чином, тариф на розподіл, а це єдине джерело надходження коштів, покриває лише 70% витрат облгазів. Минулий рік «Львівгаз» завершив із збитком у майже 100 мільйонів гривень. А НАК «Нафтогаз» отримав 26,5 мільярдів прибутку минулого року. Мені би на їхньому місці було б соромно про це говорити.