У липні у зоні ООС загинули вісім українських воїнів. Про це інформує «Повернись живим». Олег Шило, військовослужбовець 30 ОМБр, загинув 8 липня від ворожої кулі на Луганщині. Це була його перша ротація — до бригади боєць прийшов у 2019. Олегу було 29 років, він мешкав у Києві. У нього залишилися батьки та сестра. Тарас Матвіїв, молодший лейтенант 24 ОМБр, загинув 10 липня на Луганщині. Позицію, якою командував Матвіїв, атакували окупанти — били зі 120 мм мінометів. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Бліндаж загорівся та частково обвалився. Тарас витягнув двох своїх бійців назовні й відніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію і осколками смертельно поранила офіцера. До війни Тарас був журналістом, громадським активістом та учасником Революції Гідності, розшукував зниклих безвісти майданівців. Коли на Сході почалася АТО, став волонтером, а потім пішов захищати країну у лавах добровольчого батальйону «Карпатська Січ». Згодом закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та повернувся на передову у складі 24 бригади. Тарасові був 31 рік, він родом зі Львівщини. У нього залишилися батьки. Посмертно Тарасу Матвіїву надали звання Героя України. Євген Чумаченко, військовослужбовець 79 ОДШБр, загинув 13 липня під час ворожого обстрілу на Донеччині. Чоловікові було 32 роки, він родом із Одещини. Вдома на Євгена чекали дружина та двоє дітей. Дмитро Красногрудь на псевдо Мир, лейтенант, командир розвідвзводу 35 ОБМП, загинув унаслідок підриву під час виконання бойового завдання у «сірій зоні» неподалік селища Зайцеве 13 липня. Його тіло терористи віддали лише 15 липня. До морської піхоти Мир служив у 93 ОМБр. Брав участь у боях за Авдіївку, Мар’їнку, Піски, Трьохізбенку, Чермалик. Влітку 2017 року військовий розробляв та брав участь в операції, у результаті якої було взято у полон російського військового Віктора Агеєва та ліквідовано кадрового російського офіцера Олександра Щербу. Дмитру був 41 рік, він родом із Харкова. У нього залишилися батьки, дружина та двоє синів. Микола Ілін, на псевдо Естонець, військовий медик 35 ОМБП, загинув під час евакуації полеглого Дмитра Красногрудя 13 липня. Після того, як сторона противника підтвердила дотримання режиму тиші, аби група евакуації змогла забрати з поля загиблого, українські бійці у білих шоломах та бронежилетах висунулися до тіла. Однак не дійшли до полеглого побратима 15 метрів, як ворог відкрив вогонь із трьох боків. Військовий медик загинув на місці. Микола Ілін — уродженець Білорусі. Він був політичним емігрантом та приїхав до України ще у 2006 році, але згодом знайшов притулок в Естонії, де отримав громадянство. Друзі пригадують: він любив Україну, тут жили його друзі й дівчина. Миколі було 36 років, у нього залишилася мати. Ярослав Журавель, сержант-розвідник 137 окремого батальйону 35 ОБМП, отримав поранення 13 липня під час евакуації загиблого Дмитра Красногрудя в районі селища Зайцеве. Через те, що терористи кілька днів не давали проводити пошукову операцію, військовий помер від отриманих поранень. Тіло загиблого воїна бойовики передали українській стороні лише 22 липня. Ярослав на війні з 2015 року, пройшов чимало гарячих точок на Донбасі, зокрема, Піски, Мар’їнку, Трьохізбенку, Авдіївську промзону, Гранітне. Чоловікові було 40 років, він родом із Дніпровщини. Вдома на нього чекали дружина та двоє доньок. Василь Кравченко, старший матрос 503 окремого батальйону морської піхоти, загинув 20 липня в районі селища Шуми під час обстрілу терористів. Василь на війні з 2018 року. Йому було 26 років, він родом із Хмельниччини. У воїна залишилися батьки та дружина. Артем Козій, матрос 36 ОБМП, помер у шпиталі 21 липня. Поранення боєць отримав того ж дня під час ворожого обстрілу поблизу Павлополя. Лікарі боролися за його життя понад сім годин. Артемові було 19 років, він родом із Миколаївщини. У нього залишилися батьки.