У Києві, на Центральному залізничному вокзалі, повінчалися боєць АТО Олексій Скриба з інвалідністю та його кохана — волонтерка зі Львова Дар’я Казакова. Уперше в історії столичного залізничного вокзалу на ньому відбулося вінчання. У залі очікування для воїнів ООС одружилися психолог Дар’я Казакова і ветеран АТО Олексій Скриба. Наречений з нареченою спеціально приїхали зі Львова до Києва, щоби повінчатися. І заздалегідь запланували, що це станеться саме на столичному вокзалі, пишуть «Факти». З Олексієм вони познайомилися завдяки танцям. Для Даші танці — хобі, яким вона займається дуже давно. Коли їй запропонували організувати свого роду танцювальний гурток для бійців ООС в якості реабілітації, вона погодилася, адже і сама по мірі можливостей займалася волонтерством, допомагала армії. Вона вирішила поставити танець для чоловіків в інвалідних візках. Одним з них і виявився Олексій — танкіст 28 окремої механізованої бригади ЗСУ, воював на сході чотири роки, з 2015-го по 2018-й включно. В інвалідному візку виявився не внаслідок поранення. У перший день ротації, перебуваючи у відпустці, чоловік впав і зламав хребет. Лікарі не дають шансів, що він коли-небудь зможе ходити, але його красиву високу дружину це не бентежить. «Із Льошею у нас була любов з першого погляду, — ділиться Дар’я Казакова. — Пропозицію він зробив, коли ми були на відпочинку в Будапешті, а рівно через 100 днів після нашого знайомства ми повінчалися. Для нас було дуже важливо, щоб здійснив таїнство саме капелан Сергій Косяк, наш духовний наставник. Після вінчання ми повернулися до Львова, де організували сімейне, тихе і романтичне свято. Гарну сукню, ніжна музика скрипаля... Це було дуже камерно, без зайвої помпи, саме так як ми хотіли. Тільки найрідніші люди, які були за нас щиро раді». Вінчав молодят пастор Церкви християн віри євангельської, капелан Сергій Косяк. «Коли зайшла мова про весілля, я погодився повінчати пару, але з однією умовою — щоб перш з ними поспілкувався мій друг Євген, досвідчений і віруючий психолог. Оцінив, що стоїть за цим рішенням — просто поспішні емоції або ж це зважений і зрілий крок. Євген поговорив з ними і зробив висновок, що Даша з Льошею дійсно готові до шлюбу». Про те, чому вінчання відбулось на вокзалі, Сергій пояснив так: "Я живу в Донецькій області, звідки виїжджаю не так часто. У ті числа, на які наречений із нареченою планували весілля, я збирався бути в Києві, причому весь день у мене був розписаний по годинах. Ось ми і придумали нетривіальне рішення: зустрітися на столичному вокзалі і прямо там здійснити обряд. Приїхали вранці до Києва, я — зі сходу, Даша з Льошею — із заходу. Звернулися в зал очікування для воїнів ООС, і там нам були невимовно раді. Співробітники надали для вінчання дуже ошатну кімнату, в якій у них знаходиться бібліотека, допомогли все швидко організувати і навіть вручили молодятам подаруночки".