Співробітники Офісу Уповноваженого з прав людини показали, як виглядає Монастироцький психоневрологічний інтернат на Львівщині. Монастироцький психоневрологічний інтернат знаходиться у Жовківському районі Львівської області. Дістатися до нього непросто. Зі Львова треба їхати години півтори власним авто, а потім ще і продиратися крізь хащі лісу, посеред якого і знаходиться заклад, пише видання Дивись.інфо Представники моніторингової групи Національного превентивного механізму навідалися до цього закладу із робочим візитом без попередження. На місці вони виявили не одне порушення як загальної роботи психоневрологічного інтернату, так і прав людини. «Ми виявили 5 основних блоків недоліків, — каже співробітниця Департаменту НПМ Лариса Боюк. — Загальне враження про заклад лишилося таким, яке б хотілося покращити». Перший блок, зазначає Лариса Боюк, це порушення права на достатній рівень життя, що включає у себе і харчування, і одяг, і умови проживання. Підопічні інтернату ходили у гумових капцях на вулиці й у кімнатах, хоча температура повітря того дня сягала менше 15 градусів. Одягнуті вони були у футболки і сорочки з дірками. «Жодного ліжкового хворого ми не бачили на прогулянці, а деякі люди скаржаться, що роками не виходять з цього корпусу. У деяких корпусах немає на підлозі ніяких доріжок, люди ходять босоніж, у них не обрізані нігті, санітарна обробка неякісна», — згадує Лариса Боюк. Співробітниця Департаменту НПМ також зафіксувала ліжкового хворого, на якого був вдягнутий памперс, але чоловік лежав на мокрому ліжку. На її думу, це можна пояснити тим, що памперс на нього вдягли лише коли побачили перевіряючих. Крім того, на спідній білизні підопічних відсутнє маркування, тому після прання кожен отримує будь-чию білизну. На ліжках деяких підопічних були відсутні простирадла, ковдри, у декого не було навіть матрацу. «Нам сказали, що білизну тут стелять тільки на свята. І це з урахуванням того, що 75% своєї пенсії люди платять за те, щоби їм створили належні умови, наближені до домашніх, а не такі», — наголошує Лариса Боюк. Другий блок — це порушення прав людей з інвалідністю. «Не складено жодного індивідуального плану реабілітації осіб. Окрім інвалідних крісел, люди не мають жодних засобів реабілітації», — зазначає співробітниця Департаменту. Наступний блок — працетерапія. Жодна з індивідуальних програм реабілітації не містить рекомендацій медико-соціальної експертної комісії. Натомість, за словами Лариси Боюк, є 50 підопічних, які займаються працетерапією. Утім, хто, коли і до якої саме роботи взявся — невідомо, останні такі записи датуються 2014 роком. «Наступна проблема стосується грошей. Вони знаходяться на зберіганні у персоналу, але належного обліку коштів ніхто не веде. Здійснюється тільки фіксація дати і суми, яку видали, але ніяких актів про перевірку коштів немає. Відповісти, яка сума у них на сьогодні наявна, працівники не можуть», — додає Лариса Боюк. За словами співробітниці НПМ, під час візиту до громадських моніторів і до неї особисто підходили підопічні і просили грошей: Дайте десять гривень! Або хоча б дві! Навіщо вам? Що ви будете купувати? Хліба хочу. Давайте я вам дві буханки куплю. Будете їсти? Ні, мені треба гроші. «Це відбувається через повну заборону грошей на території. Єдиний розрахунок, який там є, це цигарки», — пояснює Лариса Боюк. П’ятий блок порушень, на думку моніторів, стосується правил безпеки. Неізольовані дроти у кімнатах, пральні можуть створювати загрозу життю підопічних. При цьому, перевіряючі зафіксували гарне матеріальне забезпечення інтернату. На складах там лежить чимало новеньких сорочок, штанів, спіднього, постільної білизни тощо. «Під час візиту монітори поспілкувалися з працівниками закладу, які, як виявилося, не знають стандартів догляду за підопічними та не могли назвати дату останнього проходження інструктажу з техніки безпеки. Детальний звіт та рекомендації щодо усунення виявлених недоліків буде направлено до Львівської обласної ради», — зазначили в Офісі Уповноваженого з прав людини.