Замість дозволу на перетин кордону волонтери, які постачають авто для ЗСУ, отримують повістки до ТЦК
Благодійні фонди зіткнулися з новим викликом
Засновник групи компаній «Прайм» і керівник благодійного фонду «Незламні крила» Дмитро Льоушкін розповів УНІАН про те, з якими проблемами стикається його організація при спробах виїзду за кордон за автомобілями, чому так відбувається, і які наслідки нас чекають через волонтерський «колапс» на пунктах пропуску.
Дмитро Льоушкін зазначив, що його благодійний фонд ставить на паузу поставку автомобілів для ЗСУ і перепрофілюється на інші завдання.
«Раніше ми працювали за налагодженим механізмом. Був зрозумілий перелік документів, з яким ми працювали. Надходив запит від військової частини про те, яка машина їм потрібна, ми підшукували аналогічну машину за запитом в Європі, брали дозвіл від військової адміністрації і виїжджали. Як результат - привезли за минулий рік багато машин і техніки.
Наприкінці року нам повідомили, що для виїзду за кордон волонтерам необхідно отримати довідку від ТЦК. Однак не було інформації про те, яку саме довідку потрібно надати, і де її можна отримати.
Таким чином, волонтери зіткнулися з тими ж проблемами, що і звичайні громадяни, які мали право виїжджати за межі України, але не могли цього зробити без довідки від ТЦК», розповів Дмитро Льоушкін.
Він наголошує, що маршрут став виглядати так: приїхати на кордон, відстояти 11 годин, «поцілувати» віконце і розвернутися. Повернутися за якоюсь довідкою, оформити її, знову відстояти 11 годин. Це накладно, в тому числі - за часом. І більше того, це ще не давало жодних гарантій перетину кордону, оскільки існувала негласна заборона щодо пригнаних машин.
За словами Льоушкіна, «тих волонтерів, які вперше виїжджали за авто, взагалі не випускали, споряджали повісткою і відправляли в ТЦК. А тих, хто виїжджав не вперше – допитували, немов вони ДРГ-групи».
В результаті перетин кордону став дуже складним і заплутаним. Волонтери не могли отримати чітку інформацію про те, що від них вимагається. Всі відомості ми дізнавалися на різних прикордонних переходах, але скрізь отримували різні відповіді. Це пов'язано з тим, що вказівки з Києва передавалися не в письмовій формі з чітким переліком правил, а телефоном. На місцях, відтак, всі трактували інформацію по-різному.
Проблема полягає в тому, що це питання законодавчо не відрегульоване. Незабаром Кабінет Міністрів повинен видати якусь постанову, але це відкладається через закон про мобілізацію. Тому ми вирішили, що зараз не будемо грати у «Вгадай мелодію», зазначає керівник благодійного фонду «Незламні крила».
На запитання журналістів, чи відомо йому про випадки відмови інших волонтерів займатися транспортуванням машин для ЗСУ на тлі всього, що відбувається, Льоушкін відповів: «не знаю, чи відмовляються інші волонтерські організації перевозити машини. Однак мені відомий випадок, коли волонтер однієї з організацій їхав за машинами, а в підсумку зараз служить на полігоні в Житомирі».
Всі прекрасно розуміють, що зараз багато ухилянтів. Прекрасно розуміють, чому це все відбувається, і я в якійсь мірі згоден, що «гайки» потрібно щільно «прикрутити», тому що потрібно навести порядок. Але вийшло, що з водою дитину викинули. Всіх «закрутили» , і що тепер? Будемо залишатися без техніки, наголосив Льоушкін.
На його думку, на прикордонних переходах взагалі має бути окреме вікно для волонтерів. Щоб вони відразу виїжджали і заїжджали по одній лінії. В цілому, необхідно відрегулювати всі процеси, пов'язані з виїздом волонтерів за кордон. Якщо держава хоче, щоб волонтери продовжували свою роботу, вона повинна забезпечити їм комфортні умови і зрозумілі правила.
Читайте також: у ДПСУ заявили про право прикордонників запитувати документи з ТЦК.
«Для учасників процесу всі зміни потрібно оголошувати не постфактум, а попереджати за тиждень, що, мовляв, вас не випускатимуть без довідки з ТЦК. Окей, ми тоді не будемо стояти в черзі. Потрібно полегшити діяльність для благодійників. Я розумію, що зараз існує багато псевдоволонтеров, але зробіть градацію, навчіться відрізняти їх від справжніх. Ми за свої гроші постачаємо, допомагаємо армії і робимо свою роботу якісно, а зараз відчуваємо себе якимись мучениками», наголошує Льоушкін.