Зоологи з Львівщини оприлюднили дослідження, як здичавілі собаки на фронті стають схожими на вовків та койотів

Дослідники "виявили дивовижні зміни у колишніх домашніх тваринах на передовій бойових дій з Росією"

У New York Times написали, що війна змінила навіть поведінку собак в Україні. Адже дослідники "виявили дивовижні зміни у колишніх домашніх тваринах на передовій бойових дій з Росією". У дослідженні, опублікованому в грудні в журналі Evolutionary Applications, група дослідників виявила, що вплив конфлікту в Україні за короткий період перетворив собак, які раніше були домашніми улюбленцями, на собак, яких можна знайти в більш диких середовищах, пише «Еспресо».

Вчені зібрали різноманітні дані від 763 собак у дев'яти областях України. Команда працювала з притулками для тварин, тоді як ветеринари та волонтери збирали дані від безпритульних собак у потенційно безпечних районах, а іноді й у районах, визначених як небезпечні території.

Але збір даних на передовій був складнішим. Цю роботу очолював Ігор Дикий, зоолог Львівського національного університету імені Івана Франка. Дикий служив на передовій – поблизу міста Лиман у Донецькій області, а пізніше поблизу Харкова, що на кордоні з Росією – протягом двох років, починаючи з 2022 року, як доброволець у ЗСУ.

"У селі Зарічне з нами жило багато безпритульних собак. Вони були налякані бойовими діями; деякі страждали від контузійного шоку. У одного маленького собаки був перелом лапи, який погано загоївся, через що він постійно кульгав. Інший осліп на одне око, втративши його під час вибуху", - згадує Дикий.

Він додав, що він та його побратими "годували їх усіх, давали притулок та надавали медичну допомогу, коли це було можливо".

Хоча дослідження було зосереджено на домашніх собаках, багато з них більше не перебували під опікою своїх власників і жили як бездомні.

"З початку війни ми спостерігали дуже сумну ситуацію з домашніми тваринами в Україні, – сказала Марія Марців, провідний автор статті та зоолог Львівського університету – Деякі люди брали своїх домашніх тварин із собою, а деяких просто залишали на залізничних вокзалах або на окупованих територіях". 

Більшість висновків команди свідчать про те, що собаки на передовій за надзвичайно короткий проміжок часу стали більше схожими на диких видів собак, таких як вовки, койоти чи дінго.

Приклади трансформації свідчать численні дані: собаки на передовій рідко мали морди, які були або короткими, як у французького бульдога, або видовженими, як у такси. У багатьох також зменшилася маса тіла. Навіть їхні вуха набули іншої форми, причому загострені вуха зустрічалися частіше, ніж висячі. 

"На передовій собаки з ознаками "дикого" фенотипу справді виживають частіше: прямі вуха, прямий хвіст, менше білого забарвлення", – відзначила Марців.

Малгожата Вітек, авторка дослідження та докторантка Гданського університету в Польщі, додає, що війна діє як "потужний фільтр, що сприяє розвитку рис, що покращують виживання в екстремальних умовах".

Інші характеристики, які частіше асоціюються з дикими видами собак, були виявлені в зонах конфлікту в Україні: там було менше старих, хворих та поранених собак, а собаки на передовій частіше жили групами.

Найбільше дослідників вразило, наскільки швидко проявилися ці зміни. Хоча війна тривала недовго, відмінності між собаками на передовій та іншими популяціями вже стали  очевидними. Вчені наголошують: це не прискорена еволюція, а швидкий відбір. Умови війни сприяли виживанню тварин із певними ознаками – менша вага (менше шансів підірватися на міні), краща здатність ховатися, менша вразливість до осколків. Більшість собак залишалися залежними від людей у харчуванні, хоча й доповнювали раціон рослинами, рідкісним полюванням чи навіть тілами загиблих. Деяких прихистили військові. 

Читайте також: Поліція Львівщини розшукує вбивцю тварини

Водночас окремі особини на передовій уже повністю перейшли до самостійного виживання – це ознаки фералізації, повернення до дикого стану. Таким чином дослідження собак піднімає ширше питання: війна завдає серйозної шкоди довкіллю. 

"Те, що відбувається з собаками – це тривожний сигнал для менш мобільних видів із жорсткішими вимогами до середовища та їжі", - вважає еколог Юен Річі.