У середу, 15 травня, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Сойком та Богданом Дуликом, які захищали Україну від російських окупантів. Про це інформує пресслужба ЛМР.
Зранку о 09:45 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Сяйво, 60) відбудеться молитва і прощання з воїном Володимиром Сойком.
Чин похорону захисників Володимира Сойка та Богдана Дулика розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Воїна Володимира Сойка поховають на Личаківському кладовищі, а воїна Богдана Дулика – на Сихівському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Володимир Сойко (28.08.1993-07.05.2024) Уродженець села Гримайлівка Львівської області.
Навчався у Ліцеї «Гроно» Львівської міської ради. Здобував освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» (тоді – Інститут).
У 2015 році покинув навчання та добровільно став на захист Батьківщини від російських загарбників. Проходив службу у складі Військової служби правопорядку, виконував завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
Після повернення почав працювати агентом техпідтримки у міжнародних компаніях. В юності займався бальними танцями. Любив мандрувати горами та захоплювався бігом, брав участь у напівмарафонах та мріяв про марафон. За словами близьких, був дуже добрим, життєрадісним, порядним та чесним, великим патріотом своєї держави.
Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист держави. Впродовж останнього періоду давав відсіч окупантам у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Донеччині.
У Володимира Сойка залишилися батьки, двоє братів, цивільна дружина та величезна родина.
Богдан Дулик (21.08.1975-10.05.2024) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №73. Здобув професійно-технічну освіту у місцевому училищі.
Після завершення навчання проходив строкову військову службу.
У мирний час працював у Приватному акціонерному товаристві «Львівський електроламповий завод «Іскра», а впродовж останнього часу – у будівельній сфері. У вільний час захоплювався футболом. Був винятково спокійною людиною і допомагав кожному, хто цього потребував.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини до складу військової частини А4728. Виконував завдання на південному напрямку.
У Богдана Дулика залишилися дружина, донька, брат і сестра.