Львівські медики влаштували бунт у “Facebook”: “Швидка” — не таксі”

Вимкнути у квартирі газ, покликати сусідку чи відвезти вагітну на восьмому тижні на прийом до лікаря — з такими “скаргами” люди звертаються до “швидкої” допомоги. Звісно, диспетчеру на “103” розповідають про гарячку, кровотечу чи задишку. Про особливості професії йдеться у статті Інни Погорілої, у рубриці “УП. Життя” на сайті “Української правди”.

По ту сторону слухавки вірять, відмовити не мають права. Тож екіпаж “швидкої” мчить на поміч. У більшості випадків на ділі виявляється, що виклики — непрофільні, тобто хибні.

Медсестра львівського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Світлана Білецька втомилася працювати як таксі. Вона хоче рятувати життя людей у справді екстрених випадках.

Спочатку написала про це пост у “Facebook”, а потім створила у цій соцмережі групу “САМА “швидка” допомога.

Зараз, спільнота має майже чотири тисячі учасників. Це лікарі з різних регіонів, які викладають у групі фото та відео про свою рутинну роботу. 

Волосся на голові стає дибки від побаченого, коли гортаєш дописи. Тому й не дивно, коли лікарі приїздять до нас додому, ми бачимо їх втомленими та роздратованими. “Українська правда. Життя” дізнавалася деталі цієї історії та у що ініціатива вилилася.

БРАКУЄ МАШИН, ВОДІЇВ ТА ЗАРПЛАТИ

Допис Світлани та поява групи у стали спонтанним вчинком на досить прикру історію.

— Нещодавно на роботі помер водій. Між собою ми говорили, що то від нашої скаженої роботи та перевантажень, — розповідає вона.

Він прийшов додому, ліг відпочивати, прокинувся від сильного головного болю, викликав собі “швидку”, його забрали в лікарню, виявилося, що в нього обширний інсульт, це було після нічної зміни. За добу він в лікарні помер.

На таких емоціях я написала допис. Хвиля співробітників почала піднімати ту тему, обурюватися, мало не піднявся страйк. 

Під страйком жінка має на увазі зустріч колективу Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з головою Львівської облдержадміністрації Олегом Синюткою.

На цій зустрічі давно наполягала адміністрація центру. Медики вимагали підвищити зарплату, зменшити кількість непрофільних викликів та покращити умови праці.

Якщо чиновники проігнорують ці вимоги, колектив погрожує італійським страйком (різким зниженням темпу роботи або повним припиненням роботи за умови перебування на робочому місці).

Обурюватися дійсно є чому. За день львівська “швидка” приймає близько 700 викликів. Із цієї маси викликів 60 % — непрофільні.

Зараз трішки менше — 500. Світлана думає, що це через розголос громадяни трохи спохватилися та більш зважено набирають номер “103”.

 — У нас багато непрофільних викликів, на які ми не повинні їздити, а вплинути ні на що не можемо. Диспетчери, якщо будуть відмовляти, ставлять під удар себе, — каже медсестра.

На майже мільйонне місто працює 20 машин “швидкої” на п’яти підстанціях. Цього катастрофічно мало.

Зі слів Світлани Білецької, службі бракує близько сотні водіїв. Ніхто не хоче працювати на зарплату 3–4 тисячі гривень.

— Наші водії — це здебільшого пенсіонери, яким за 60. Було буквально кілька нових водіїв, які прийшли з власних міркувань, вони мають інші додаткові роботи.

Один з тих кращих водіїв помер, йому було 52 роки, — розповідає жінка.

За її словами, в останні роки навантаження на лікарів “швидкої” дуже збільшилося: через забудову міста, велике число туристів і частково через те, що сімейні лікарі замість візитів додому радять пацієнтам кликати “швидку”.

— Робочої сили не додалося зовсім, — зазначає жінка. — Раніше бригада за ніч могла зробити 5–6 викликів, то вважалося багато, а 7–8 — то перенапружений день.

А зараз 10 викликів за зміну — це норма. Якщо сезон грипу, то 14–15 викликів.

“ЛЮДИ ДУМАЮТЬ, ЩО РОБЛЯТЬ ДОБРЕ ДІЛО, ВИКЛИКАЮЧИ “ШВИДКУ” УСІМ П’ЯНИМ НА ВУЛИЦІ”

Умови  роботи — теж не мед. За зміну лікарі мають право заїхати на підстанцію двічі, для обіду чи вечері, на яку виділено аж 18 хвилин.

За цей час треба збігати у вбиральню, перевірити вміст медичної сумки, заварити чаю, як каже Світлана, впити його ледь не кип’ятком, і знову гнати на виклики.

А їздити доводиться до “лимонів”, “чуд” чи “підсніжників”. Так між собою лікарі називають надміру сп’янілих пацієнтів.

— Минулого чергування привезли “чудо”, яке знайшла поліція. Сказали, що цей чоловік повідомив, що в нього побиті ребра, — розповідає Білецька.

Щоб ви розуміли, аби покласти такого “хворого” у наркологію, треба проконсультуватися у нейрохірурга навіть через подряпину на лобі, зробити рентген, комп’ютерну томографію, за що людині звичайній треба заплатити 1600 гривень.

З розрахунку, що виклик “швидкої” коштує тисячу гривень, ми його задурно викатали по місту, зробили рентген, а потім у наркології його покладуть у палату, він проспиться і піде далі.

Таких історій у медика — сотні, якщо не тисячі.

Її колеги теж діляться розповідями про аналогічні ситуації, додаючи, шо швидка перетворилася на “алкогольвоз”.

По-перше, таких “хворих” постійно знаходить патрульна поліція і, звісно, відразу викликає “103”.

По-друге, наші громадяни досить співчутливі, побачивши на вулиці нібито непритомних осіб, одразу викликають “швидку”.

— Люди думають, що роблять добре діло, викликають “швидку” усім, хто лежить п’яний на вулиці. Був випадок, що одного такого “хворого” буквально за тиждень привозили до наркології три зміни підряд, — каже медик.

Раніше було легше, ніж зараз. Сьогодні що не виклик, то треба когось тягти на своїх руках.

Світлана розповідає, що працює у бригаді, яка колись вважалась “елітною”, бо її найчастіше скеровували до психологічно хворих.

— У нас є два санітари. Ці два молоді хлопці повинні тягати на собі ось таких “пацієнтів”.

На лінійних бригадах навіть по два п’яних складають у машину.

Світлана пояснює, що створила цю групу у “Facebook”, щоб потім з них не питали, де вони так довго їздять.

— Бо ми комусь обстежуємо ребра, які зовсім не побиті, а комусь дійсно допомога потрібна.

КОЛИ ДЗВОНИТИ НА “103”

Світлана Білецька нагадує, що температура 37–38, гіпертонічний криз, крутить ногу чи болить живіт — це не привід викликати “швидку”.

Правила виклику екстреної медичної допомоги затверджені наказом МОЗ від 1 червня 2009 року № 370, і саме ним керуються диспетчери швидкої допомоги, приймаючи виклики.

За цим наказом бригада “швидкої” надає допомогу у випадках, коли існує безпосередня загроза життю і здоров’ю людини.

А саме:

  • непритомність;
  • судоми;
  • раптовий розлад дихання;
  • раптовий біль у грудній клітці;
  • гострий біль у черевній порожнині та поперековому відділі;
  • головний біль, що супроводжується запамороченням або нудотою;
  • порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово;
  • гіпо- та гіперглікемічна кома;
  • при температурі тіла 39° С і вище та відсутності ефекту від прийнятих жарознижувальних лікарських засобів;
  • значна зовнішня кровотеча;
  • ознаки внутрішньої кровотечі;
  • ознаки гострого отруєння;
  • порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча інше);
  • анафілактична реакція, спричинена різними чинниками;
  • укуси змій та павуків;
  • травми, які загрожують життю;
  • нещасні випадки будь-якого характеру;
  • тепловий удар і переохолодження, які загрожують життю;
  • асфіксія всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);
  • надзвичайна ситуація будь-якого характеру;
  • гострі психічні розлади (з поведінкою, небезпечною для життя пацієнта (постраждалого) та/або людей поруч);
  • інші стани, які загрожують життю та здоров’ю людини;
  • діти віком до двох років.

ЧИНОВНИКИ “ПРИБОРКУЮТЬ” МЕДИКІВ

Як не крути, лікарі хочуть змін. Між собою у групі обговорюють різні сценарії.

Приміром, якщо виклик був кілька годин тому, а “швидка” з якихось причини так і не відреагувала на нього, диспетчери можуть передзвонити та уточнити, чи ще є така потреба.

Крім того, медики радять місцевим органам влади відновити витверезники, щоб “швидка” не була службою таксі для п’яних.

Як варіант — запровадити штрафи за хибні виклики. Та питання — кому їх виставляли, якщо це безхатько?

Завдяки лікарському бунту це питання зараз стало руба для департаменту охорони здоров’я Львівської обласної держадміністрації. Його керівниця Ірина Микичак вже заявила, що у ЛОДА шукають гроші на дофінансування Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

І нібито гроші вже знайшли, медикам обіцяють доплачувати по дві–три тисячі гривень щомісяця. Щоправда, незрозуміло, на який час розраховані ці доплати.

Ще пообіцяли закупити нові автомобілі.

А решта — клопіт самих медиків.

Непрофільні виклики, за словами Ірини Микичак, це дискусійне питання, область і місто разом працюватимуть над тим, щоб відкривати у львівських поліклініках пункти невідкладної допомоги та проводитимуть інформаційну кампанію серед населення та сімейних лікарів.

Світлана Білецька поки що бере паузу в цій битві та йде у відпустку. Можливо, повернеться на зовсім інші умови роботи.

загрузка...

СТЕЖТЕ ЗА ОПЕРАТИВНИМИ НОВИНАМИ У TELEGRAM