8-річному хлопчику Ромчику Градовському потрібна допомога на лікування. У хлопчика виявили рідкісне захворювання — м’язову дистрофію Дюшена. Сім’я, яка, окрім Ромчика, виховує ще двох хлопчиків, не має коштів на лікування. Відтак, просять допомогти усіх небайдужих, щоб Ромчик міг здійснити свою мрію — їздити на велосипеді.



«Потрібна допомога на реабілітацію моєму синові Ромчику, йому 8 років, в нього виявили страшну хворобу — м’язову дистрофію Дюшена. Прошу всіх не байдужих долучитись до збору коштів», — звертається мама хлопчика Оля Градовська.

Реквізити для переказу коштів:

Отримувач — Градовська Ольга Романівна (мама хлопчика)

Карточка Ощадбанк — 5167803249861365

Пані Оля також переповіла свою історію:

«Я, Градовська Ольга, мама трьох синочків — Олександра, Романа і Дмитра. Своїм сином Романом я завагітніла після пережитої трагедії — в свої 20 років я поховала двохмісячну дитину, причина смерті — синдром раптової смерті. Коли народився Ромчик, він трошки загоїв рану — я радувалась і надмірно опікувалась над синочком. Ромчик пізно пішов — в 1 рік і 4 місяці, він був дуже до мене прив’язаний, я постійно носила його на руках і боялася за нього, після пережитої трагедії. У віці 4 роки в Ромчика я помітила, що йому важко ходити, особливо підніматися по сходах, важко взуватися, одягатися, навіть не міг стрибати, як всі діти у садочку і на дитячому майданчику. Я себе переконувала, що це перейде і думала, що це моя надмірна опіка над синочком. Ромчик в мене невисокий, худенький хлопчик, мені всі говорили, що він в мене вдався, так як я теж у свої 30 років важу 43 кг, ріст 152. Та мені не давало спокою – чому мій старший Олександр такий гіперактивний, а Ромчик так погано ходить. Я звернулась до львівських невропатологів, були різні думки, не зразу змогли поставити діагноз, та сказали, що є підозра на страшну хворобу — рідкісне орфанне захворювання »М’язова дистрофія Дюшена«. У Львові аналіз на цю хворобу не підтвердився, я дуже цьому  раділа. Та радість була не довгою, тому що бачучи кожен день, що моя дитина важко ходить, ми шукали лікаря, який зможе поставити діагноз. Нам порадили звернутись до Ореста Семеряка, він взяв у Ромчика аналіз і відправив в Німеччину. Результат підтвердив мій найбільший страх — рідкісне орфанне захворювання »М’язова дистрофія  Дюшена«. Даний діагноз Ромчику поставили в 7 років. Коли хвороба підтвердилась, почалась нова епопея для нашої сім’ї — що робити, куди звертатись, як з цим жити. Ромчику ми оформили інвалідність, та коштів від держави ледве вистачає на вітаміни для дитини. Зараз ми возимо Ромчика на реабілітацію в центр Оксани Слинько, він там займається 4 рази в тиждень, я дуже радію, тому що бачу, що вже є перші покращення. Також ми взнали, що є ліки — »Дефлазакорт", які підтримують життя дітей з дистрофіюєю Дюшена, та на жаль, вони не зареєстровані в Україні. Я живу з надією в серці, що ці ліки зареєструють на державному рівні і моя дитина зможе їх отримувати, щоб підтримувати життя. В мого Ромчика є мрія – кататись на велосипеді, та на даний момент, в свої 8 років він не може. Моя найбільша мрія — бачити здоровими і щасливими своїх синочків. Мені страшно уявити свого Ромчика в інвалідому кріслі.

Перед нашою сім’єю зараз дуже багато задач, нам не справитися без допомоги держави і ми дуже надіємось, що держава і місцева влада почують нас, відреагують та допоможуть. Також прошу всіх небайдужих допомогти моєму синочку".