Сьогодні, 25 березня, минає 21-а річниця з дня трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола, пише пресслужба ЛОДА.

У ніч з 25 на 26 березня, на 55-му кілометрі автодороги «Бориспіль–Золотоноша» загинув Герой нашої держави, ініціатор національно-визвольного руху шістдесятників та дисидентів, політик, публіцист, засновник Української Гельсінської Спілки, співзасновник Народного Руху України та один з найяскравіших борців за незалежність нашої Держави В’ячеслав Чорновіл.

Усе своє життя він віддав боротьбі за правду. І сьогодні, Львівщина віддає глибоку шану та низько схиляє голову перед постаттю Величної Людини, життєвий шлях якої був злочинно обірваний у невпинному русі на шляху до справжньої, справедливої України.

В’ячеслав Чорновіл — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80–90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).

Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки, Катеринопільського району, тоді Київської області в сім’ї вчителів.

З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді.

Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників. В 60–70-ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету.

22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи. У квітні 1980 року заарештований на засланні за сфабрикованим звинуваченням.

Навесні-влітку 1988 року Львів, а за ним і всю Україну сколихнули перші політичні мітинги.

Весна 1990 року для В’ячеслава Чорновола стала часом тріумфу. Абсолютна перемога на виборах до Верховної Ради й Львівської облради. Опісля — обрання головою обласної ради.

1991 року В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.