Безугла заявила, що в неї синдром Аспергера

Народна депутатка Мар’яна Безугла заявила, що має синдром Аспергера, через який вона “дещо інакше” відчуває емоції. Про це Безугла розповіла у коментарі під присвяченим їй дописом керівниці комунікацій Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, журналістки Олени Шкарпової.

“В будь-якому разі немає сенсу проклинати її та називати божевільною, бо це ні на неї не впливає, ні додає комусь іншому балів. Вона як особистість не вписується у суспільно-прийняті норми, а причини цьому настільки глибокі, що я можу лише дуже поверхнево про них судити і все одно точно помилюсь”, – написала Шкарпова про Безуглу, додавши, що депутатка має “геть інакший тип особистості та психіки”.

У відповідь Безугла детально описала свій стан.

“Наше мислення дійсно дещо інше. Я мислю структурами, алгоритмами, верифікацією. Ті чи інші факти, спостереження накладаються одне на одне в єдину базу даних, як у комп’ютері, і далі виводиться результат, який складається з усіх, на мою думку, врахованих змінних. Я відчуваю емоції, але дещо інакше. І здебільшого це результат свідомої соціалізації. У мене високий поріг страху тощо. Нам також дуже важко брехати, я фактично не брешу, але, звісно, можу помилятися в судженнях”, – написала Безугла.

При цьому, за її словами, колеги з фракції “Слуга Народу” знали про цю особливість, оскільки вона сама їм про це розповідала. Зокрема, першим, хто про це дізнався, був нардеп Федір Веніславський.

Згідно із наказом про перелік психічних розладів, затвердженим МОЗ і СБУ, при наявності в особи синдрому Аспергера їй заборонено мати доступ до державної таємниці.

Відповідно до міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), синдром Аспергера — це F84.5. Вся категорія F8, зокрема і синдром Аспергера, належить до такої, при якій особа не може мати доступу до держтаємниці.

У Безуглої був доступ, оскільки вона обіймала посаду заступниці голови комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки.

Довідково:

Синдро́м А́спергера — одне з п'яти загальних (первазивних) порушень розвитку, які характеризуються серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена).

Особи із синдромом Аспергера в популяції трапляються рідко, й вони не схожі на розумово відсталих, адже володіють, як мінімум, нормальним або ж високим інтелектом, але нестандартними чи слаборозвиненими соціальними здібностями; часто через це їхні емоції та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються зазвичай пізніше. Синдром часто характеризується також вираженою незграбністю.