До полону Сил оборони здався однофамілець начальника ГУР МО України Кирила Буданова — 18-річний Микита Буданов з Костроми. Про це повідомляє проєкт для російських солдатів «Хочу жить».

Він з 13 років цікавився політикою і поставив питання, чому за кордоном люди живуть у нормальних умовах, а в нього за вікном бруд і розруха.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України вирішив перейти на українську сторону. Для цього підписав контракт і вже на другому бойовому завданні здійснив задумане, здавшись у полон і приєднавшись до Легіону «Свобода Росії».

Військовослужбовець на позивний «Horse» розповів, що знає про іменитого тезку.

«Як тільки мене прийняли, часто дивувалися, чи справді у мене прізвище Буданов», — сказав він.

Микита розповів, що його батько Сергій воював у Чечні, а також працював у міліції. За словами хлопця, його батько — «патріот» Росії.

«Батько сказав, що прокляне, якщо перейду на бік України. Мама, швидше за все, теж відмовиться від мене, адже вона є співробітницею Міністерства внутрішніх справ у Костромі», — сказав він.

Хлопець уточнив, що на його рішення вступити до Легіону «Свобода Росії» надихнув приклад іншого 18-річного добровольця з позивним «Заза». Спочатку він планував потрапити до України через Молдову, але з Молдови його депортували через відсутність коштів. Тому Микита вирішив підписати контракт з армією РФ і вже на полі бою перейти на бік України. Хоча і розумів, що його можуть вбити під час бойових дій. Під часбойового завдання в Курській області він скористався моментом, коли почався дощ і дрони літали менше, щоб вийти з піднятими руками і здатися у полон.

«Я думав, якщо я вийду один з піднятими руками, можливо мене приймуть, а можливо вб’ють. Або росіяни, або українці», — сказав Буданов

За його словами, командування РФ до своїх солдатів ставляться як до «забійної худоби».

«Як до худоби ставилися до нас. Як до забійної худоби. Нам не будували ілюзій і одразу казали, що буде багато „200“ і багато „300“. Били і ображали», — сказав хлопець.

Він згадує, що російські солдати постійно пиячать — під час навчання, і безпосередньо на бойових позиціях.

Після війни Микита мріє залишитися в Україні, переїхати до Одеси і опанувати професію суднобудівельника.