До Львова доправили медичним потягом із Донецької області вісім потерпілих від бойових дій. Про це «Варта1» розповіли в пресслужбі Першого медоб’єднання Львова.

Переважна більшість цих людей у стані середньої важкості після мінно-вибухової травми, а двоє у важкому.

Наймолодшому пацієнту 26 років, найстаршому — 70 років. Є чоловік також із інфарктом міокарда. Усіх розподілили для проходження подальшого лікування у стаціонарі хірургічного, травматологічного та терапевтичного профілю.

Серед поранених — оперний співак Сергій Іванчук, який потрапив під обстріл намагаючись евакуювати людей із Харківщини.

Від початку війни хлопець вивіз із Салтівки та Охтирки близько 50 людей.

10 березня внаслідок обстрілу він отримав 5 кульових поранень у печінку, обидві ноги, пальці руки та легені. На щастя, серед евакуйованих були медики, які надали фахову допомогу чоловіку.

У Харкові в лікарні Сергій пролежав 16 днів.

«Я — Сергій Іванчук з Полтави. На початку війни почав доставляти допомогу з Франції в Харків, Охтирку, евакуйовував людей з гарячих точок — Салтівки, Охтирки. В один з разів потрапили під обстріл ДРГ, але вдалося доїхати до нашого блокпосту, там вже нас врятували. Я отримав 5 кульових — легені, печінка і пальці. У машині два коти було, люди...", — згадує хлопець.

«...Нас врятував причіп, бо вивозили частину клініки, обладнання, воно й стало нашою бронею і я тоді якось врятувався. Я якраз евакуйовував медиків.  Людину, яку я евакуйовував, встигла мені закрити спину, що допомогло уникнути пневмотораксу. Далі вже допомогли військові на блокпосту», — розповів свою історію Сергій Іваничук.

Під час цього обстрілу, який ледь не став фатальним для співака, вдалося врятували четверо людей та два кота. Загалом від початку війни і до отримання травми, Сергію вдалося вивезти близько 50 людей.

«Я знав, на які я ризики йду. Я це собі оправдовую. Хоча я музикант і ще й лівша. Граю на гітарі, бандурі, оперний співак. Сподіваюсь вдасться відновити роботу хоча б частково пальців», — каже Сергій.

Загалом хлопець навчався в Італії. Коли розпочався карантин, повернувся в Україну. 

Потім розпочалася війна. Сергій не зміг залишитися осторонь.

Чоловік постійно з Полтави їздив до Харкова, рятуючи людей. На питання, чи було йому страшно Сергій відповів: «У всіх волонтерів є фішка. Хто як не я?», — каже Сергій.

Це те, що давало сили і позбавляло страху заїжджаючи в райони Харкова і Охтирки, де тривали бойові дії і реальні обстріли противників.

За словами хлопця, заїжджати в райони типу Салтівки могли лише «відбиті» волонтери, жартує Сергій. 

До Львова поранений приїхав разом зі своєю мамою, Оленою Євгенівною.

У подальшому хлопця чекає ще реабілітація