Масовий виїзд мешканців прифронтових міст в Україні триває.

Чимдалі, тим більше ситуація погіршується — затори на автотрасах у деяких місцях сягають кількох десятків кілометрів.

“Авто 24” зібрав досвід декількох днів евакуації, щоб скласти на його основі деякі рекомендації для подорожуючих.

Певно, ці цілодобові потоки автомобілів видно навіть з космосу. Але мешканці багатьох українських міст, містечок і сіл бачать їх впритул — якщо не через лобове скло свого авто, то у вікно власної хати, за яким тягнуться зі сходу на захід сотні й тисячі легкових авто. Що можна зробити, аби полегшити цей сумний маршрут?

Маршрути
На початок другого тижня війни люди масово евакуюються з Харківської, Запорізької та Дніпропетровської областей.

Найбільше автомобілів їде трасами зі сходу на захід країни — через Дніпро, Кременчук, Олександрію, Умань, Вінницю.

Маршрут від східних областей до Львова в мирний час займає 12–14 годин. Цими днями — близько двох діб.

Майже на всіх маршрутах зі сходу та півдня трафік дуже щільний. У кращому випадку середня швидкість сягає 30–40 км/год, але таких ділянок мало, часто 250-кілометрові відрізки евакуйовані долають аж за 14 годин — замість звичних 3–4-х. Ускладнює справу поганий стан деяких доріг, але головна причина (крім неймовірної кількості машин) — численні блокопости, влаштовані мало не в кожному селі.

Утворюються затори і через непристосованість автошляхів до такого трафіку. Так, великі корки утворювалися, наприклад, на Кіровоградщині — на об’їзній обласного центру та перед Уманню, тобто там, де декілька потоків транспорту зливалися в один.

Затори біля Умані взагалі рекордні, адже впродовж дня змінюються з 18 км до 60 км! Воно й не дивно, адже біля цього містечка зливаються в один потік потоки з Києва (з півночі), Одеси (з півдня), Харкова, Полтави та Дніпра (зі сходу). Знавці радять після Умані не прямувати просто на Вінницю, а шукати другорядну паралельну дорогу в тому ж напрямку — наприклад, через Білу Церкву, Кременець, Любар або навпаки, південніше.

Але варіант зміни маршруту залежить від його кінцевого пункту, який у багатьох біженців остаточно не визначений.

На західних кордонах України простягнулися черги машин на десятки кілометрів.

Свій великий затор є і на півдні — з Одеси машини людей, що евакуюються, прямують до Молдови та Румунії. І черга на перехід молдовського кордону починається відразу за блокпостом на виїзді з міста.

Очікування у черзі — більш як півтори доби. Деякі покидають машини та йдуть з валізами по узбіччях пішки — так виходить набагато швидше.

Попри комендантську годину у населених пунктах, трасами машини йдуть і вночі — принаймні, там, де це дозволяють постові на блокпостах.

Ночівля

Перевантаженість автошляхів призвела до того, що мандрівники до західного кордону вже не вкладаються в один-два дні у своїй поїздці до Львова або Закарпаття. Додалася ще як мінімум одна ніч, яку провести бажано не в полі.

Але якщо проявити активність, ночівлю можна знайти у містах, через які проходять автотраси. Треба ще за декілька годин до запланованого прибуття у той чи інший населений пункт шукати у соцмережах групи місцевих волонтерів, які займаються питанням біженців. На ніч людей розселяють у лікарнях, школах, церквах. Це завжди тепле приміщення, в багатьох випадках — з харчуванням, але не завжди з ліжками у звичному розумінні цього слова.

Біженці дістаються кордонів країни або локацій на Західній Україні з ночівлями по дорозі. Притулок надають церкви та місцева влада на шляху слідування.

Якщо доїзджаєте до міста вночі, коли діє комендантська година, на блокпосту треба повідомити адресу, за якою в них домовлено щодо ночівлі. Тоді волонтер, що має спеціальну нічну перепустку, проводить машину до місця. Принаймні, в такий спосіб влаштована справа у деяких населених пунктах у центрі України (на трасі Н-01). Найчастіше ночівля безкоштовна.

Харчування

Часто там, де біженців приймають на ночівлю, вони можуть повечеряти, адже і в лікарнях, і при храмах зазвичай є кухня і приготована гаряча їжа.

Крім того, в місцях, де стоять довгі черги машин, віряни місцевих церков або просто небайдужі мешканці роздають чай та бутерброди.

Але, як показує досвід спілкування журналістів “Авто 24” з біженцями, багатьом з них аж ніяк не до їжі, і деякі нормально повечеряти погоджуються лише перед сном.

Пальне

У населених пунктах, віддалених від місць боїв на АЗС є пальне, хоча і з чергами по 10–15 машин. Гірше на автотрасах — черга тут може сягати кілометра.

На деяких заправках є ліміт: відпускають лише по 10 чи 20 л на одну машину, або на певну круглу суму — для прискорення черги. Сорти палива на АЗС майже завжди не всі, тож перш ніж покинути потік транспорту на дорозі й стати у чергу, переконайтеся, що потрібне вам пальне є у продажу.

Щодо цін, однозначної картини немає: деінде, на навіть основних трасах, вони в цілому відповідають довоєнним, але далі від центру країни на захід вони піднімаються. Тут же з’являються АЗС без позначень ціни на стелах, але відкриті та з заправником біля колонок. Автогаз LPG на деяких станціях коштує в районі 18–19 грн, на деяких брендових — усі 25 грн.

Багато автомобілів, що виїжджають із зони боїв, відзначені імпровізованими написами «Діти».

Проте, частина евакуйованих мають у багажнику власний запас пального і починають заправлятися на АЗС лише після перших 300–400 км дороги. Багато зайвого пального з’їдають затори, відбирає свою долю і зима — у морози, які повернулися у вихідні, навіть у пробках доводиться стояти з працюючим двигуном, аби гріла “пічка”.

Напружена ситуація з трафіком обмежує можливості маневру евакуйованих. Тобто зміна кінцевої точки поїздки може коштувати ще одного — двох днів дороги. Тому наша порада — заздалегідь або ще на першому етапі поїздки сплануйте, куди ви будете їхати, і відповідно цього прокладайте маршрут. І звісно, в такій ситуації варто мати запасний варіант, до якого теж має бути прокладений маршрут.