Її називали символом Новоросії. На окупованому Донбасі готується прем’єра «фільму» з нею у головній ролі. Проте, головна героїня «стрічки», про яку за кремлівські гроші зняли перший повнометражний  «ДНРівський» фільм — «Ополченочка» — перейшла на бік українських військ. І тепер навіть готова свідчити про всі воєнні злочини Росії на Донбасі в Гаазькому трибуналі. Про це йдеться у сюжеті «ТСН.Тиждень».

Стрімка військова кар’єра: від санітарки — до командування цілим полком. Легендарний командир танкового екіпажу. 

Прем’єру «фільму» окупанти вже анонсують на День перемоги 9 травня. Але тут така для них халепа — головна героїня «стрічки» втекла з окупованої території. Незважаючи на високу військову посаду, кар’єру, гроші і почесті — жінка вирішила перейти на бік України. До тих, проти кого так завзято бореться її героїня у ворожому блокбастері.

На окупованих територіях рекламний ролик фільму «Ополченочка», знятий за гроші російських пропагандистів і російським режисером, скрізь рекламується як перший блокбастер квазіреспублік.

Сюжет простий — три жіночки сідають на танк і під прапором «Новоросії» перемагають дикуватих «укрів».  І тут найцікавіше. У цих кіногероїнь є реальні прототипи — «ДНРівський» жіночий танковий екіпаж. Позивний командира — «Вітерець». Справжнє ім’я — Світлана Дрюк. У рекламі фільму скрізь її справжні кадри.

З «Фурії» створили символ «Новоросії». Кар’єрний зліт — від санітарки до командування полком. Але після нашого сюжету героїчну байку про двох танкісток і Світлану «новоросам» буде незручно дивитися. Просто зараз, коли окупанти готуються до прем’єри, «Вітерець» піднімає келих за Україну і розповідає про співпрацю з українською контррозвідкою.

Ювелірна операція контррозвідників — вони вивели Світлану з окупованої території. До сьогоднішнього дня «Вітерець» вдало водила за ніс своїх колишніх роботодавців, розповідаючи про те, що перебуває в Ростові в особистих справах.

Після втечі вона декілька місяців відправляла «селфі» з України. Переконувала, що перебуває в Росії. «Поки, за легендою, я у лікарні у Росії», — розповідає жінка. 

Феноменальна пам’ять і працездатність швидко піднімали її кар’єрними сходами у підрозділах найманців. Командні посади в реактивному дивізіоні під час штурму Дебальцевого. У батальйоні «Чебурашка». У сумнозвісній «дев’ятці» — угрупованні, яке атакувало Широкине. Вершина кар’єри — командування «одинадцятого полку», найбоєздатнішого підрозділу бойовиків.

«Мені кажуть, ти воювала, ти вбивала людей, так, я в чотирнадцятому році стала начальником штабу дивізіону. Я себе не виправдовую, просто тоді був такий час, і я виконувала те, що мені говорили», — каже Світлана.

Але особистий мотив змусив її повністю змінити своє життя і опинитися на українському боці: «Я маю тут, сподіваюсь, друга, який мені набагато ближчий. Він співробітник спецслужби. І ставлення всіх хлопців, які беруть участь у моїй нинішній долі, дуже відрізняється від того, що я там бачила. Не шкодую».

Т-72Б3. Унікальний танк. Російська «сімдесят-двійка», модифікована до рівня «Т-90». Те, що він проходить обкатку на Донбасі, росіяни тримали в найсуворішому секреті. Але Світлана доправила сюди документи, які доводять, що найновішу російську техніку перекидають через кордон на Донбас.

Цей танк назвали «Привид». З Росії до України його пригнав капітан Збройних сил Російської федерації  Юрій Прилуцький. Днями має отримати звання майора. Він буде дуже здивований, коли дізнається, що його іменний  «Привид» і ще сім інших, звичайних «сімдесят-двійок», підірвали партизани біля міста Торез. Вісім підірваних танків одночасно — для окупантів такий салют був справжнім шоком.

Через кілька днів після цього вибуху Світлана вже була за межами окупованої території. Але її двоє дітей, Дмитро і Наталя, залишались у Донецьку. Працювати з контррозвідкою вона була готова лише за однієї умови. Якщо до вільної України доправлять її дітей.

«Дійсно могли (вбити дітей — ред.). Спочатку би знущались, робили б так, щоб ця інформація дійшла до мене, аби виманити мене знову туди чи отримати щось інше. Знущались би — це точно. А якби нічого цим не добились, знищили б», — каже вона.

Етап за етапом, Дмитра та Наталю виводили з Донецька. Один помилковий рух — і їхні життя, як і наших агентів, закінчилися б у підвалі. Але удача була на боці контррозвідників. Світлана зустрічає своїх дітей в затишному містечку біля кордону.

«Я є в базі відомого сайту »Миротворець«, і я думав, що нас з сестрою тут одразу схоплять, заарештують, а може й гірше буде. Особливо за сестру переживав, коли сюди їхали. Тому, якби я від першого дня знав би, куди ми їдемо, я б не поїхав. Мама сказала просто, довіртесь мені, все буде добре», — розповідає Дмитро Дрюк.

Росіянам кортіло розібратися, хто підірвав унікальний танк. Після зухвалої акції невідомих партизанів у полк Світлани росіяни терміново надіслали нового командира. Олексій Бернгард — взірець російського офіцера. Брав участь в анексії Криму, відзначився в захопленні Дебальцевого.

За документами командує 810-ою бригадою морської піхоти в Севастополі. За фактом — під вигаданим прізвищем «Тарасов» — 11 полком російських найманців на Донбасі. Саме його заступником була Світлана.

«Він кар’єрист, його не цікавить, здійсненна задача або нездійсненна, людина настрою, якщо він не в настрої, то треба бігти. Він приїхав із розрахунком з »ДНР« виїхати з черговою зіркою», — зазначає жінка.

Про нього і ще трьох десятків кадрових російських військових , яких Росія відрядила вбивати українців, аби не давати охолонути гарячій точці на Донбасі, Світлана готова свідчити на Гаазькому трибуналі.   

«Приїжджаючи до нас, вони відразу ж підписують наказ, за яким вони не мають права спілкуватися з нами, аборигенами, тільки по службі. Їм не можна спілкуватися з жінками, на що вони благополучно хотіли плювати», — розповідає Світлана.

На своїй високій посаді вона отримала доступ до  секретного алгоритму, за яким росіяни збираються вводити армію на українську територію. Якщо Кремль дасть сигнал, вторгнення виглядатиме так.

У кожній військовій частині так званої «ДНР» є пункт приймання особового складу. І там уже підготовлені документи прикриття на кожного з російських солдатів, яких заведуть під виглядом мобілізації місцевих роботяг. На базі одного «ДНРівського» полку за лічені години мають розгорнутися три російських. У масштабах усього Донбасу це близько сотні тисяч солдатів.

«І всі росіяни за списком є місцевими. З кожного полку робиться три частини — якщо в полку дві тисячі людей, то зайде шість тисяч росіян», — пояснює жінка.

Вже зараз можна вирахувати ім’я кожного з десятків тисяч російських військових, які готуються окуповувати Україну. Світлана каже, буде свідчити про це в міжнародному трибуналі. Та навіть більше — готова в разі агресії повернутися на фронт — в українському однострої.