Управління транспорту Львівської міськради, ще у вересні цього року, оголосило конкурс з визначення автомобільного перевізника на міських автобусних маршрутах загального користування. Пропозиції подавали до 14 вересня 2018 року. Тож, детально розібратися як саме проводиться конкурс, яка роль органів місцевого самоврядування, чому громадський транспорт у такому стані, і що потрібно зробити щоб ситуація змінилася на краще пропонує автор розгорнутої статті "Скасовуйте конкурс!" Дем’ян Данилюк, який до березня 2018-го був штатним радником міського голови Львова з питань інфраструктури та транспорту. 

«Аналізувати треба не суто ситуацію у Львові, а галузь міських пасажирських перевезень в Україні, бо причина проблеми криється глибше і є всеукраїнською. Спільний корінь — це плутанина і невизначеність українського суспільства впродовж чверті сторіччя (від 1992-го і дотепер), що призвело до постійної політичної, і як наслідок, економічної кризи в країні», — твердить один із найпомітніших львівських урбан-активістів Данилюк.

Це підтверджує сьогоднішній допис засновника ГО «За якісний транспорт» Святослава Товстиги, який він оприлюднив на власній сторінці у «Facebook»: «На маршрути 18, 48, 49, 40, 36, 50, 19, 30, 35, 12, 54 жодний перевізник не подав документи. Швидше за все, ці маршрути буде обслуговувати комунальний перевізник, через підписання тимчасових договорів. І це тільки після того, як прийдуть автобуси на АТП1». Відповідно, як твердить громадський активіст Товстига, маршрути на які подалися: Рясне — це 6а і 11. На решта потрібно повторно оголошувати конкурс і визначати переможця". 

Попередня інформація за результатами конкурсу:



Тож, як варіант, вирішення проблеми пропонує все та ж стаття "Скасовуйте конкурс!":

"Але для такої системи треба щоб пасажири не платили водію
Саме так. У всіх цивілізованих країнах пасажири, які користуються громадським транспортом постійно, мають довготривалі проїзні (паперові/пластикові чи електронні) або ж купують разові квитки в кіосках (ті, хто користується ГТ рідше). Квитків у водія зазвичай немає або вони дорожчі на 30–100 %. Таким чином місто, як організатор перевезень, збирає оплату з пасажирів, а водій, як і перевізник не мають доступу до готівки, та й не зацікавлені у цьому.
Таку систему (ЛеоКарт) у Львові обіцяють запустити наприкінці 2019-го (швидше за все 2020-го).

Виходить, що новий конкурс на визначення перевізників нічого не змінить?
Так. Проводити конкурс заради конкурсу беззмістовно. Тим паче, коли, навіть для комунального АТП-1 ще досі не доставлені всі замовлені автобуси (150 в лізинг), а приватні перевізники взагалі нічого не замовляли у виробників.
Якщо ж конкурс не буде вкотре зірваний, і з перевізниками підпишуть договори, для вас — пасажирів — нічого не зміниться.

А як же тоді з’являться нові автобуси на маршрутах?
Для цього немає потреби проводити конкурс. Якщо перевізник будь-якої форми власності закупить нові і кращі автобуси, і захоче виставити їх на наявні маршрути, то йому нічого не заважає зробити це хоч завтра, нехай і на тимчасовому договорі.

Має бути лише комунальний перевізник?
Ні. Хто запропонує кращі умови і виконуватиме (!) їх, той і отримає маршрути.
Кращі умови — це вартість 1 км транспортної роботи та якомога кращі автобуси.
Якщо приватні перевізники закуплять нові автобуси великого класу з низькою підлогою, кондиціонером салону, марок «Mercedes-Benz» або «MAN», і ще й запропонують дешевшу ціну (за 1 км ТР), то очевидно, що виграють тендер.
Всі будуть у виграші: пасажири, перевізник, міськрада.

То що потрібно для переходу на оплату транспортної роботи?
Політична воля міського голови та депутатів міської ради.
І, звісно ж, зміни до законодавства.
Як вам відомо, держава Україна підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом, і повинна привести у відповідність з ЄСівським вітчизняне законодавство.
Галузь пасажирського транспорту у ЄС регулює директива 1370, на основі якої базуються національні закони країн-членів ЄС. Все чітко та коротко описано, і не дає можливостей для махінацій. Ось чому там громадський транспорт значно кращий ніж у нас. Законодавство — це головна передумова.

На жаль, мало хто цим цікавиться (ні ГО, ні журналісти), але у Верховній Раді України ще з грудня 2017 “лежить” (включений до порядку денного) готовий проект закону № 7386, який передбачає суттєві позитивні зміни. Звісно, є кілька моментів, які потрібно доопрацювати перед ухваленням, щоб знову не було спекуляцій з боку перевізників чи організаторів перевезень щодо трактування деяких норм, але загалом — це те, що треба", — впевнений Дем’ян Данилюк.