Лідер із приватизації: які уроки може дати Львів іншим містам України у продажі державного та комунального майна?

704 млн грн — стільки принесли 196 аукціонів малої приватизації у Львівській області з 2018 по травень 2021-го. Це приблизно 7040 додаткових навчальних місць у школах, або 5543 місця у дитсадках. Регіон — серед лідерів приватизації в Україні. Які переваги це дає і як це впливає на саме місто та життя у ньому? Поговоримо у матеріалі. [caption id=«attachment_304811» align=«alignnone» width=«640»] Джерело: ФДМУ privatization.gov.ua.[/caption] Реформу приватизації, яка розпочалася у 2018-му році, називають однією з найуспішніших за часів незалежної України. Нове законодавство та цілковите оновлення самої процедури передачі у приватні руки державної і комунальної власності нині відбудовують довіру потенційних інвесторів. І Львівська область чи не найповніше з усіх регіонів України відчуває на собі переваги цього процесу. Що там у Львові? [caption id=«attachment_304812» align=«alignnone» width=«640»] Джерело: unsplash.com[/caption] За даними Фонду держмайна України, у період з 2018 року по травень 2021-го у Львівській області провели 196 успішних приватизаційних аукціонів на 704 млн грн (!). По всій Україні дохід від приватизації за аналогічний відрізок часу — приблизно 5,3 млрд грн. Тобто, лише Львівська область складає 13 % з усіх надходжень від приватизації. У 2021 році, за даними ФДМУ, для міста виставили планку у 708 млн грн надходжень. При цьому, на кінець липня ця сума склала 684,6 млн грн на Регіональне відділення ФДМУ та 619,9 млн грн на Львівську область. То ж, найбільш ймовірно, план до кінця року таки перевиконають. Що це дає простим людям? Один із міфів про приватизацію — що держава втрачає більше, ніж отримує. Львівська область таку точку зору спростовує. Усе, що потрібно регіону для задоволення соціальних та державних потреб, залишають у комунальній та державній власності. Ті ж об’єкти, які не використовують, віддають у приватні руки. Таким чином розвивають місто та його можливості. А основне — роблять його кращим для самих жителів. «Кошти від приватизації є суттєвим доповненням надходжень, які отримує місто. За їх рахунок робиться багато хороших речей у Львові: відновлюємо басейни в школах, відкриваємо нові дитячі клуби, проводимо ремонти шкіл, дитячих садків, поліклінік,» — прокоментувала Інна Свистун, начальниця управління комунальної власності Львівської міської ради, яка очолює управління з вересня 2013 року, для «Прозорро.Продажі». Приміщення, які покупці отримують у приватну власність, часто потребують суттєвого капіталовкладення та мають на додачу купу боргів для погашення. Тобто, перш ніж це перетвориться на прибуткове підприємство, на додачу до собівартості на аукціоні воно потребуватиме додаткових ресурсів: грошей, досвіду, фахівців. Держава всього цього дати не змогла. Якщо залишити все так як є на випадок «кращих часів», багато об’єктів просто повільно руйнуватимуться, приносячи мільйони гривень збитків. Натомість завдяки приватизації у таких об’єктів з’являється власник, зацікавлений у власному прибутку від підприємства, оскільки він вже вклав у це свої кошти. Найімовірніше, такий власник створить кращі умови для своїх співробітників, дасть нові робочі місця та сплачуватиме податки від своєї діяльності. Іншими словами, приватизація — це не одноразовий платіж. Це радше вигідна довгострокова інвестиція. У плюсі — саме місто, держава та люди. Звісно, так було не завжди. Звідки прямуємо? 1990-ті, утворення незалежної України, остаточний крах комуністичної системи та потреба ставити повноцінним гравцем на вільному міжнародному ринку. У спадок від радянського минулого новоутвореній державі дісталося кілька тисяч підприємств у державній та комунальній власності. Уже на той момент частина з них була далекою від потужних та прибуткових виробництв. Тож їх спробували приватизувати. В обігу з’явилися сумнозвісні ваучери, які підірвали довіру до чесного продажу державної власності та перетворилися на привід для народного сарказму. До 2018-го ваучери не дожили, проте ситуація була не набагато кращою. Потенційні об’єкти на продаж виставлялися не часто, інформація про будь-які аукціони друкувалася у періодичному виданні із накладом у кілька сотень примірників. Тому доступ до неї мало дуже обмежене коло людей, які власне й купували майно у держави та міст. Ще гіршою ситуація була від величезної кількості майданчиків для продажу, цілковито відокремлених один від одного. Натомість у 2018-му було підписано закон «Про приватизацію державного та комунального майна», який передбачав спрощений порядок продажу компаній балансовою оціночною вартістю менше ніж 250 млн грн. Це поклало офіційний початок прозорій малій приватизації. Як усе працює сьогодні Іще один здобуток нового Закону — затвердження майданчика «Прозорро.Продажі» як єдиної платформи для проведення приватизаційних аукціонів. Іншими словами, це така собі база даних, до якої підключені всі решта майданчиків для проведення аукціонів. Усі зміни, які вносяться на одному ресурсі, автоматично оновлюються на решті. Таким чином, інформація є однаковою для всіх учасників приватизаційного аукціону. Сама система збудована за принципом «усі бачать все». Після завершення аукціону вся інформація про учасників процедури, суму ставки, дані про переможців — оприлюднюється. Таким чином, усі зацікавлені можуть переглянути ці дані. Головним органом в Україні, який відповідає за приватизацію, є Фонд держмайна України та його регіональні відділення. ФДМУ у межах процесу створив іще два важливі ресурси: сайт privatization.gov.ua — ресурс, який публікує об’єкти приватизації, основні новини у сфері, корисну інформацію для участі в аукціонах, експлейнери, ключову статистику та багато іншого. ресурс vdr.spfu.gov.ua — віртуальні кімнати даних, у яких збирається вся інформація про об’єкти на продаж. Тут будь-який потенційний інвестор може перевірити документацію, щоб ухвалити рішення більш зважено і з розумінням усіх супутніх до продажу умов. По суті, «Прозорро.Продажі» — якісний інструмент для проведення процедури, який доповнюють два ресурси зі всією необхідною інформацією. Усі охочі мають вільний доступ до всіх трьох, а, отже, й участі в аукціоні. Так держава отримує чесну ринкову ціну за продані об’єкти, а учасники аукціонів — рівні умови для участі. Чому Львову вдалося [caption id=«attachment_304813» align=«alignnone» width=«640»] Джерело: unsplash.com[/caption] Львів має кілька переваг. По-перше, тут не бояться приватизувати майно. Так, до прикладу, на площі Ринок з’явився ресторан «MAD LVIV». А раніше саме завдяки приватизації свою територію і розташування отримав Український католицький університет. І свої темпи місто лише нарощує. Так, до прикладу, 3 червня 2021 року окреме майно колонії № 48, яка не працює від 2008 року, двома лотами відійшло у приватні руки через аукціони у системі «Prozorro.Sale». Тільки від цього продажу держава отримала 407,5 млн грн. Майно колонії придбала ІТ-компанія «SoftServe», яка планує перетворити приміщення на креативний кампус. По-друге, приватизація тут проводиться через прозорі аукціони. Іншими словами, переваги прозорості та рівних умов, довіри до процесу з боку громадськості — тут використовують собі на користь. Загалом же Львівська область — хороший приклад того, як якісна реформа якісно втілюється у регіоні. І переваги від того отримує і місто, і держава, і всі, хто отримують нові робочі місця, відправляють дітей до новозбудованих шкіл чи відвідують новий ресторан у центрі міста.