У понеділок, 23 жовтня, Львів поховали трьох загиблих Героїв. Назарій Андрушків, Павло Плюснін, Олександр Лєщєнко загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. 

Попрощатися із Воїнами прийшли рідні, близькі, друзі та колеги. По полі Почесних поховань зібралося чимало людей, щоб віддати шану полеглим захисникам.

Вічно спочиватимуть Герої на Личаківському кладовищі.

Фото: Варта1

Павло Плюснін (31 рік) Львів'янин.

У мирний час працював у сфері перевезень, згодом разом із друзями започаткував власну справу із монтажу систем вентиляції та кондиціонування. Цікавився автомобілями, любив проводити вільний час, ремонтуючи їх. Був надзвичайно товариським та мав велике бажання усім допомогти.

Із початком повномасштабного вторгнення рф-ії добровольцем став на захист Батьківщини у складі 53-ї окремої механізованої бригади. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави на найгарячіших напрямках фронту. Не зважаючи на те, що двічі отримував поранення, щоразу повертався на передову. При виконанні бойових завдань зарекомендував себе як відважний та самовідданий солдат.

У Героя залишились батьки, сестра та племінник.

Назарій Андрушків (33 роки) Уродженець селища Козова Тернопільської області.

Був майстром спорту України з хортингу та активним учасником марафонів у Львові.

Старший лейтенант, працював інспектором відділення тактичної підтримки патрульної поліції Львівської області.

Із перших днів повномасштабного вторгнення, спільно з підрозділами ЗСУ, виконував бойові завдання із оборони та звільнення Київщини. Згодом боровся із російськими окупантами на території Миколаївської та Херсонської областей. Наприкінці 2022 року боронив державу на східному напрямку фронту. Загинув внаслідок поранень, отриманих під час ворожого артилерійського обстрілу.

За особистий внесок у зміцнення правопорядку та захист Батьківщини, був неодноразово відзначений на місцевому та державному рівнях, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Слава і честь».

У Героя залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей.

Фото: Варта1

Олександр Лєщєнко (32 роки) Уродженець міста Прилуки Чернігівської області.

Проживав у багатьох містах України, а в 2018 році переїхав до Львова, де зустрів майбутню дружину. Саме Львів став для Олександра Лєщєнка домом, де він хотів жити, і в якому залишився назавжди.

У мирний час працював спершу керівником магазинів «ROZETKA», потім створював україномовний контент на платформах «Twitch» і «YouTube».

Робота була найбільшим захопленням його життя – в основі його прямих ефірів було живе спілкування із сотнями людей в чаті. Незважаючи на те, що спершу канал був винятково розважальним, із початком війни – перетворив його на платформу для великих зборів на підтримку ЗСУ та постраждалих громадян.

Добровільно став на захист держави від окупантів у складі 3-ї окремої штурмової бригади, сформованої на базі підрозділу «Азов». Виконував бойові завдання на території Харківської та Донецької областей.

 За словами рідних і друзів, Олександр Лєщєнко був винятковою людиною: мав «палку любов до життя, сміх, який обожнювали всі, дитячу щирість і, при тому, твердість поглядів, справедливість і прямолінійність». Він «об’єднував довкола себе і надихав людей; був тією надією, що наступить довгоочікуване «після перемоги», що все буде добре».

У Героя залишилися дружина, тітки, двоюрідні брати і сестра.