Львів попрощається із чотирма загиблими захисниками України
Львів попрощається з військовослужбовцями Віталієм Тимчишиним, Андрієм Онищаком, Максимом Миськом та Іваном Чернецьким, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів
У середу, 11 листопада, Львів віддасть шану та проведе в останню путь чотирьох полеглих Захисників України: Віталія Тимчишина, Андрія Онищака, Максима Миська та Івана Чернецьких. Про це інформує Львівська міська рада.
Міська рада закликає львів’ян та гостей міста долучитися до церемоній прощання та відмовитися на цей час від розважальних заходів і святкувань.
Порядок прощання та поховання
Віталій Тимчишин, Андрій Онищак та Максим Мисько:
11:00 — Чин похорону в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла.
11:40 — Загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Віталія Тимчишина та Максима Миська поховають на Личаківському кладовищі (поле Почесних поховань №87, вул. Пасічна). Андрія Онищака поховають на Голосківському кладовищі (поле №34-В).
Іван Чернецький:
12:00 — Чин похорону в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Брюховичі (вул. Іздрика, 6).
Поховають Івана на Брюховицькому кладовищі.
Біографічні довідки Героїв
Віталій Тимчишин (17.05.2002 — 14.10.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №95 міста Львова. Згодом здобув професійну освіту у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».
Працював у сфері охоронної діяльності на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Віталій був добрим, надзвичайно щирим і завжди усміхненим юнаком. Дуже любив своїх рідних, цінував родину та був сповнений любові до Батьківщини. Захоплювався спортом, зокрема футболом.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відомчою відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — нагрудним знаком «Срібний хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни».
У Віталія Тимчишина залишилися мати, бабуся, дві сестри, брат, дві прабабусі та родина.
Максим Мисько (08.11.1974 — 09.11.2024) Львів’янин.
Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі №33 міста Львова. Згодом продовжив навчання у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Вищу освіту здобув у Львівській національній академії мистецтв.
Працював художником-вітражистом на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Максим був спокійним, добрим, щирим і ввічливим, легко знаходив спільну мову з людьми. Мистецтво було важливою частиною його життя: він сам творив та цінував творчість. Любив подорожувати, відкривати для себе нові місця й враження.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою командира 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України — нагрудним знаком «Хрест Воїна-Єгеря» I ступеня.
У Максима Миська залишилися батьки, син та родина.
Андрій Онищак (04.12.1973 — 31.10.2026) Уродженець села Старе Село Львівської області.
Навчався у ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради (раніше — середній загальноосвітній школі №89). Згодом здобув вищу освіту в Українській академії друкарства.
Працював різноробочим на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був доброю та товариською людиною, легко знаходив спільну мову з іншими, за що його любили рідні та поважали друзі. Захоплювався читанням, був завзятим шанувальником художньої літератури.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі військової частини А5213.
В Андрія Онищака залишилися син, мати, сестра, племінниця та родина.
Іван Чернецький (01.07.1976 — 03.11.2026) Уродженець селища Брюховичі Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі №41 м. Львова. Згодом здобув професійну освіту у відокремленому структурному підрозділі «Технічний фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“».
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва, мав власну справу.
Зі слів рідних, Іван був доброю, щирою, працьовитою та чуйною людиною, вирізнявся позитивом, дружелюбністю й любов’ю до жартів. Був майстром на всі руки, любив майструвати, захоплювався кулінарією та риболовлею. Особливо цінував час у дружньому колі, сповнений щирих розмов, пісень і веселих жартів.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Херсонському та Дніпропетровському напрямках у складі 40-ї окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України та у складі 150-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнаками командира 40-ї окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України та нагрудним знаком «Ветеран війни».
В Івана Чернецького залишилися мати, сестра, донька, зять, кохана та родина.
Нагадаємо, нещодавно ми також писали про те, що у бою за Україну поліг 48-річний молодший сержант із Львівщини Орест Петрівський.
varta1.com.ua: Новини
Читайте також
У МЗС Данії скептично прокоментували мирні переговори в ОАЕ
Позиція Кремля є ключовою завадою на шляху до припинення вогню, вважає Расмуссен.
У бою за Україну поліг 48-річний молодший сержант із Львівщини Орест Петрівський
Без підтримки та любові воїна залишилися батьки, дружина та вся його родина.
США запропонували новий план врегулювання війни в Україні
У Москві припускають можливість фіксації бойових дій на існуючій лінії фронту.
Коментарі