«... небо затягнуло густими чорними хмарами і за пів години ринув сильний дощ, який, у поєднанні з поривами вітру, настрашив мешканців. В цілому місті запанував морок і дощ, що лив, як з відра, під акомпанемент грому і блискавок. Люди не знали що й думати, чи то вже кінець світу прийшов, чи почався позаплановий біблійний потоп. Середмістя і передмістя перетворились в суцільне море. Львів'яни могли включити свою фантазію і уявити як то є у Венеції», — так скаржилися свідки катаклізму, що трапився далекого 24 липня 1913 року. Про це згадують на сайті LV.

Тодішні події описує у соцмережі сучасний мешканець міста Лева — Гриць Совків: «Трамваї зупинились повністю. У водно-канальну службу з усіх дільниць поступали аварійні виклики з вимогою надати насоси. Усіма вулицями текли ріки, на Городоцькій рівень води сягав пів метра. Вода затопила пивниці і напівпідвальні помешкання, з вікон яких, поліція, трамвайники , сусіди і перехожі намагались зірвати решітки і врятувати людей , що застрягли там. Картину найбільшого спустошення можна було побачити на вулиці Глибокій і в її околицях. Посеред вулиці Городоцької вода зірвала каналізаційну покришку і фонтанувала на висоту півтора метра, підкидаючи вгору потоплених псів, котів та іншу живність».

Місцева преса того часу описує, що блискавка знищила частину електричних ліній у місті. На вулиці Підкопійовій, від її удару, постраждала жінка.

Припинився дощ аж через п’ять годин, проте, опівночі знову почався і лив аж до 25 липня.

Наступного дня, вражені львів’яни рятували своє майно та спостерігали за наслідками руйнувань.