Вимкнути у квартирі газ, покликати сусідку чи відвезти вагітну на восьмому тижні на прийом до лікаря — з такими «скаргами» люди звертаються до «швидкої» допомоги. Звісно, диспетчеру на «103» розповідають про гарячку, кровотечу чи задишку. Про особливості професії йдеться у статті Інни Погорілої, у рубриці «УП. Життя» на сайті «Української правди».

По ту сторону слухавки вірять, відмовити не мають права. Тож екіпаж «швидкої» мчить на поміч. У більшості випадків на ділі виявляється, що виклики — непрофільні, тобто хибні.

Медсестра львівського Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Світлана Білецька втомилася працювати як таксі. Вона хоче рятувати життя людей у справді екстрених випадках.

БРАКУЄ МАШИН, ВОДІЇВ ТА ЗАРПЛАТИ

«ЛЮДИ ДУМАЮТЬ, ЩО РОБЛЯТЬ ДОБРЕ ДІЛО, ВИКЛИКАЮЧИ »ШВИДКУ« УСІМ П’ЯНИМ НА ВУЛИЦІ»

КОЛИ ДЗВОНИТИ НА «103»

• непритомність;


• судоми;


• раптовий розлад дихання;


• раптовий біль у грудній клітці;


• гострий біль у черевній порожнині та поперековому відділі;


• головний біль, що супроводжується запамороченням або нудотою;


• порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово;


• гіпо- та гіперглікемічна кома;


• при температурі тіла 39° С і вище та відсутності ефекту від прийнятих жарознижувальних лікарських засобів;


• значна зовнішня кровотеча;


• ознаки внутрішньої кровотечі;


• ознаки гострого отруєння;


• порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча інше);


• анафілактична реакція, спричинена різними чинниками;


• укуси змій та павуків;


• травми, які загрожують життю;


• нещасні випадки будь-якого характеру;


• тепловий удар і переохолодження, які загрожують життю;


• асфіксія всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);


• надзвичайна ситуація будь-якого характеру;


• гострі психічні розлади (з поведінкою, небезпечною для життя пацієнта (постраждалого) та/або людей поруч);


• інші стани, які загрожують життю та здоров’ю людини;


• діти віком до двох років.

ЧИНОВНИКИ «ПРИБОРКУЮТЬ» МЕДИКІВ

Завдяки лікарському бунту це питання зараз стало руба для департаменту охорони здоров’я Львівської обласної держадміністрації. Його керівниця Ірина Микичак вже заявила, що у ЛОДА шукають гроші на дофінансування Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. І нібито гроші вже знайшли, медикам обіцяють доплачувати по дві–три тисячі гривень щомісяця. Щоправда, незрозуміло, на який час розраховані ці доплати. Ще пообіцяли закупити нові автомобілі. А решта — клопіт самих медиків. Непрофільні виклики, за словами Ірини Микичак, це дискусійне питання, область і місто разом працюватимуть над тим, щоб відкривати у львівських поліклініках пункти невідкладної допомоги та проводитимуть інформаційну кампанію серед населення та сімейних лікарів. Світлана Білецька поки що бере паузу в цій битві та йде у відпустку. Можливо, повернеться на зовсім інші умови роботи.