Галицький районний суд Львова визнав педофіла і організатора місіонерських християнських таборів винним у 147 епізодах зґвалтувань та розбещень неповнолітніх. Про це повідомила ГО «Жіночі перспективи», яка представляла інтереси потерпілих у цій справі, у понеділок, 7 листопада.

У лютому 2021 року у цій справі завершилось слідство і почався судовий розгляд. Улітку цього ж року експертиза встановила, що Роман Московченко недієздатний через психічні розлади, зокрема, він декілька разів намагався скоїти самогубство та перестав говорити і реагувати на навколишнє середовище.

«Тому ми змінили порядок розгляду кримінального провадження з розгляду обвинувального акту на розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Відтоді було дуже багато засідань, ми дослідили всі докази і 1 листопада 2022 року завершився розгляд справи, суд пішов у нарадчу кімнату і наступного дня виніс ухвалу, якою визнав його винуватим. Жоден епізод суд не відкинув», — розповів адвокат потерпілих Олег Іванов.

Так, 2 листопада 2022 року, суддя Галицького райсуду Наталія Зубачик призначила Романові Московченку примусове лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом. За словами Олега Іванова, якщо Московченко буде одужувати і медична оцінка це підтвердить, то суд повернеться до розгляду справи. Якщо ж педофіл не буде одужувати, то все життя проведе у психіатричному закладі.

«Московченко брав участь у засіданнях суду у режимі відеоконференції з психлікарні, з ним був поряд лікар. Його стан був такий, що він був нездатний нічого розуміти і відповідати. На екрані він був, але не реагував і на питання не відповідав. Він визнаний неосудним, тому йому призначили законного представника — його матір. Вона завжди була у залі судового засідання», — розповів Олег Іванов.

У центрі «Жіночі перспективи» розповіли, що одна з потерпілих звернулася до них ще навесні 2019 року. Їй було 22 роки і вона потребувала психологічної допомоги після 10 років сексуального насильства від Московченка. Завдяки підтримці співзасновниці організації і психологині Марти Чумало, дівчина звернулася в поліцію і саме це стало проривом у розслідуванні.

«Незважаючи на наявність очевидних доказів вчинених сексуальних злочинів щодо дівчат віком від 10 років, у сторони захисту виникали питання до потерпілих, які стосувались їх особистого життя, і очевидно, мали на меті знецінити їх переживання та досвід, та виправдати дії гвалтівника поведінкою постраждалих дітей», — коментує адвокатка Галина Федькович.

На відео та фото, знайдених у квартирі Московченка, були ідентифіковані дівчатка, які зараз є вже дорослими жінками. Потерпілі, які звернулися до суду, зв’язувалися з ними, але багато жінок відмовилися давати свідчення і долучатися до справи, зокрема і через страх, що це вплине на їхню репутацію.

«Ця справа показала ще раз, що постраждалі можуть бути готовими свідчити про досвід зґвалтування після багатьох років мовчання, після тривалої психотерапевтичної роботи, коли вони опрацюють свій травматичний досвід, зміцнять внутрішні ресурси та отримують соціальну та фахову підтримку», — каже психологиня Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.

За даними видання «Zaxid.net», про випадки розбещення дівчат Московченком стало відомо у вересні 2020 року.

Тоді поліція повідомила, що 46-річний чоловік організовував дитячі табори, не маючи на це жодних дозволів. У цих таборах він ґвалтував неповнолітніх дівчат. Згодом під час обшуків вдома у Романа Московченка поліцейські знайшли фотографії та відеозаписи, на яких видно сцени зґвалтування дівчат. Московченко також вів щоденник, де він детально описував свої сексуальні стосунки з дітьми та їхню тривалість. Записи вів із 2005-го до початку 2020 року. Загалом, слідство довело причетність Романа Московченка до 147 епізодів зґвалтування і розбещення дітей.

Нагадаємо, що раніше за інформацією газети «Ратуша», отриманою з адвокатського середовища, у п’ятницю у Львівському СІЗО опинився Московченко Роман Вікторович, директор Благодійної організації «Фонд розвитку шкільництва «Софія».

«Керівник офіційно незареєстрованого Молодіжного товариства організовував оздоровчі та просвітницькі табори для дітей, однак не мав на це офіційного дозволу. Чоловік, представляючись вірянином християнської церкви, ходив по школах і залучав дітей до участі в очолюваній ним молодіжній організації, умів справити гарне враження й на батьків дітей. Він знаходив підхід до священників та меценатів, і таким чином збирав одяг, іграшки, солодощі для благодійних справ, але й використовував ці речі для своїх майбутніх жертв».