Коли Михайло Котик згадує Малу Токмачку на Запоріжжі, називає її просто: «місце, де я двічі обпікся». Саме там він отримав два поранення під час служби – і саме після них почав довгий шлях відновлення.

Першого разу це сталося під час виконання бойового завдання. Михайло мав заховати автомобіль для побратимів і вже повертався назад, коли його помітила ворожа техніка. Артилерійський снаряд розірвався поруч. Він встиг упасти на землю, але уламок влучив у нижню частину стегна.

«Я був сам. Єдине, що міг зробити – накласти турнікет. Потім з’ясувалося, що він був навіть не потрібен», – згадує ветеран.

До своїх позицій було кілька кілометрів. Довго йти Михайло не міг, але все ж дістався побратимів. Далі події розгорталися швидко: підвал, домедична допомога, евакуація до стабілізаційного пункту, а потім – лікування в Запоріжжі.

Та загоєння затягнулося. Рани довго не стягувалися, лікарі чекали моменту, коли можна буде перейти до наступного етапу лікування. Лише згодом через ВЛК Михайло отримав можливість поїхати до Львова на 30-денну лікарняну відпустку.

Львів і перші кроки до відновлення

У Львові на нього чекала фізична реабілітація в центрі Unbroken – потрібно було буквально заново «розрухати» ногу. А між заняттями Михайло випадково натрапив у телеграм-каналі Львівської міської ради на новину про безоплатне лікування для військових і ветеранів у межах програми «Неопалимі».

Так він уперше прийшов на процедури.

«Все було дуже спокійно й професійно. Я навіть не записував дати наступних візитів – знав, що мені напишуть і нагадають», – розповідає він.

Друге поранення і повернення до «Неопалимих»

Та після двох процедур Михайло змушений був повернутися на Схід. Там, у тому ж районі Малої Токмачки, він отримав друге поранення – мінно-вибухову травму з важким переломом. Цього разу травма не була пов’язана з опіками чи рубцями.

Так лікування в «Неопалимих» стало регулярним.

За пів року Михайло пройшов кілька видів процедур – IPL-терапію, шліфування, LED-процедури. Колись він не міг повністю розігнути ногу, а тепер помічає, як шкіра стала м’якшою і поступово відновлює природний колір.

«Тут важливо розуміти: якщо сам нічого не шукатимеш – результату не буде. Так, між процедурами проходить час, але треба вміти чекати», – каже ветеран.
Для Михайла важливо й те, що програма постійно розвивається. Клініки, з якими працюють «Неопалимі», оновлюють обладнання і скорочують кількість процедур без втрати ефекту. Те, що раніше вимагало десяти візитів кожні три тижні, тепер замінили кількома процедурами із застосуванням сучасного лазера – лише раз на місяць.

«Це економить і час, і сили. А головне – дає відчуття, що про тебе справді думають», – підсумовує він.

Про програму «Неопалимі»

За роки повномасштабного вторгнення кількість постраждалих з опіками та рубцями невмірно зростає. Унаслідок цього в Україні виникли «Неопалимі» – національна програма безоплатної зовнішньої реабілітації, що постраждали внаслідок війни. Зараз вони діють у 16 областях України.
Програма спеціалізується на лікуванні рубців, опіків і деформаційних травм, працюючи з мережею клінік у різних регіонах України.
Історія Михайла – лише одна з сотень, але саме через такі особисті шляхи найкраще видно, як виглядає відновлення після війни на практиці.

Автор статті: Софія Дубік