Ще один герой, який захищає нашу країну від навали російських загарбників - 28-річний Олександр на псевдо «Стріла» родом з Львівщини. Його історію розповіли у прес-службі 24 ОМБр імені короля Данила

Повномасштабне вторгнення не застало Олександра зненацька.

Так, 25 лютого 2022 року, маючи певний військовий досвід здобутий в часи АТО і ООС, чоловік одразу вирушив до військкомату, оскільки вважав це своїм обов’язком: «Тоді, якщо відверто кажучи, ніхто не знав, що буде, але усі свідомі люди розуміли, що треба йти. Хто, якщо не ми?» - згадує Стріла.

Спочатку Олександр тренував людей, які не мали жодної військової підготовки, в якості інструктора, а згодом приєднався до лав 24 ОМБр імені короля Данила, де наразі, разом зі своїм підрозділом, стримує ворога на Донеччині.

«Ми робимо зараз те, що робили наші предки з давніх-давен, ще з часів козаччини та Української повстанської армії. Моє селище в Самбірському районі, селище Стрілки, батьківщина заснування Українських січових стрільців – усуси» - гордо говорить Стріла, що одразу пояснює походження його позивного.

Свою мотивацію продовжувати боротьбу з російськими окупантами, Олександр пояснює: «В мене вдома у 2011 році було урочисте відкриття вокзалу, який був збудований ще за Австро-Угорської імперії. Його реставрували і там де перебирали залізничну дорогу, тобто підіймали рельси, знаходили залишки людей, які були зв’язані колючим дротом. В криниці, з якої я особисто в дитинстві пив воду, коли її прочищали знайшли залишки двох людських тіл, які також були колючим дротом зв’язані. Потім, пам’ятаю, один дідусь розповідав, що на каштанах, які і далі там ростуть, коли він був маленький, НКВД повісило його матір і молодшого брата, бо вирішило що вона зв’язківець УПА.

Тож на момент 24 лютого 2022 року я зрозумів, що якщо свідомі люди не підуть сюди захищати територію української держави, то противник зайде в наші рідні села і міста та знову буде повторюватись ця сама історія. Тому в нас немає вибору. Ми мусимо перемогти».