Вчора, 7 листопада, Дрогобич попрощався з Василем Мащаком — 36-річним дрогобичанином, воїном, який пішов на фронт ще у другу хвилю мобілізації (2014–2015).

Це були страшні часи, коли мобільний 66 госпіталь (зокрема, лікарі Львівського військового шпиталю) рятували сотні поранених на Донеччині, в Красноармійську, Авдіївці, Пісках. Не одного пораненого виніс з поля бою і медбрат Василь Мащак. Побратими зі Львова, які приїхали віддати шану Василеві, з теплом і любов’ю згадували: «Був добрий, скромний, хоча замкнений і мовчазний».

В останню дорогу воїна провели під пістолетний салют, прощальне слово капелана о. Йосипа Славича.

«Василя Мащака поховали на Алеї Слави поряд з тими воїнами, хто помер, поранений війною», — розповіла IA «ZIK» волонтер Марія Головкевич.

«Війна-падлюка доганяє кожного, хто залишився сам-на-сам з нею після дембеля, хто не має підтримки і розуміння найрідніших, — зауважила Марія Головкевич. — У нас, у Дрогобичі, є пам’ятник «Воїн посеред нас». Люди, пам’ятаймо, що там, на східному фронті, все однозначно — ворог перед прицілом, а на «гражданці» хлопці є посеред нас, і часто-густо — разом з війною у серці...»