На Волині колишній військовий врятував життя постраждалому у ДТП дідусю, якому відірвало ногу (відео)

У Нововолинську, колишній військовий допоміг скутеристу, що потрапив у ДТП. Чоловік став випадковим свідком аварії і зміг до приїзду «швидкої» зупинити кровотечу, йдеться у сюжеті «ТСН».

Дідусь зі сльозами на очах дякує своєму рятівнику — у лікарняній палаті вони зустрічаються вперше після аварії. Старенький каже, хлопця не запам’ятав, бо одразу після удару знепритомнів.

“Я тільки пам’ятаю, як побачив фару машини, вона мене підрізала, і тільки заматюкався і через руль пішов вперед. Якби не він, то мене б не довезли до лікарні. Молодець”, — каже постраждалий Олександр Саприкін. 

Аварія сталася на повороті. Водій легковика, повертаючи, не пропустив скутериста,  який їхав головною дорогою. У результаті зіткнення керманичу скутера відірвало ногу. Скутер у крові і непритомний чоловік. Таку моторошну картину родина Куницьких побачила, коли йшла на ринок. І поки жінка викликала швидку, Тарас взявся спиняти кровотечу.

“Страшно, звичайно, ноги не було в людини, але треба було робити, перетягувати, там кров бризкала. Думав розірвати футболку спочатку, перетягувати, але потім знайшли жгут. Жгутом перетягнув і тримав, поки швидка не приїхала”, — ділиться рятівник Тарас Куницький.

Медики, які прибули на виклик, були вражені. Адже зазвичай, кажуть, свідки частіше заважають, ніж допомагають.

“Вони не думають, щоб може надати допомогу людині, вони фотографують, заважають працювати. Якби було більше таких небайдужих людей, які б могли надавати домедичну допомогу до приїзду, було б більше врятованих життів”, — впевнений лікар швидкої допомоги Антоніна Терещук.

Так було і цього разу, зізнається Тарас. Поки накладав джгута, зібралося до десятка глядачів.

“Ніхто не хотів його потримати, нічого. Просто сам його тримав, і джгут”, — розповідає чоловік.

У лікарні кажуть, хлопець зробив все правильно і завдяки цьому дідусь житиме.

У 26-річного чоловіка медичної освіти немає. Усьому навчився на війні, на якій він з перших днів. Коли демобілізувався, вміння згодилися. Півроку тому саме за Тарасом прибігли сусіди, коли треба було витягти з палаючого будинку бабусю — і її атовець врятував.

Тарас героєм себе не вважає. Так, каже, має чинити кожен і саме цьому вчитиме двох своїх маленьких синів.