Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію незалежної України, ті хто не встигли евакуюватися з Маріуполя пройшли через справжнє пекло.

Про це розповів 20-річний азербайджанець Гусейн Абдуллаєв, студент третього курсу Маріупольського державного університету, якого, 17 березня, під час евакуації взяли у полон російські війська.

За словами студента, виїхати з міста було практично нереально, оскільки біля Бердянська окупанти поставили свої блокпости.

«17 березня, коли ситуація сильно погіршилася, стало зрозуміло, що потрібно евакуюватися. Люди їхали на своїх автомобілях, оскільки у мене його не було, мене покликав з собою хтось із місцевих. Проїхавши кілька блокпостів, недалеко від Бердянська, нас затримали російські військовослужбовці. Вони стали перевіряти документи. Потім під'їхала ще одна машина військовослужбовців, нас всіх вивели й наказали роздягнутися до спідньої білизни», — розповів студент.

За словами хлопця, окупанти шукали на тілах затриманих татуювання.

«У водія нашої машини на руці був набитий рак. Це навіть не військова і не патріотична наколка, але їм вона не сподобалася. Вони стали бити нас прикладом автомата, не дозволяючи одягатися. Попри морозну погоду ми стояли повністю роздягнені, не розуміючи, що з нами буде. Через деякий час вони наказали нам одягнутися, потім під’їхав «КамАЗ» з військовими, всі були у формі та чорних масках. Вони заламали нам руки, наділи наручники й запхали в машину», — повідомив хлопець.

Хлопця привезли в СІЗО, де він провів 25 днів.

«До мене підійшов командир-чеченець. У нього на формі був набитий прапор Чечні. Він оглянув мої руки й заявив, що я військовий. Я не зрозумів спочатку, чому він зробив такий висновок і став пояснювати, що у мене бруд під нігтями через те, що в Маріуполі немає води й ніяких умов дотримуватися гігієни. Він навіть не став мене слухати й відправив у камеру. Він прийшов слідом за мною, знову змусив роздягнутися до спідньої білизни, знову шукав татуювання.  Я простояв роздягненим 15–20 хвилин. Було дуже холодно. Потім він дозволив одягнутися і пішов. Через годину вони повернулися і забрали мене в камеру тортур».

За словами студента, його катували електричним струмом.

«Катівня — це маленька кімната, там стоїть залізний стілець і апарат для тортур електричним струмом. Вони мене посадили й зав’язали руки. Ставили питання, чинили спочатку моральний тиск, намагаючись змусити мене зізнатися, що я солдат полку «Азов». Я наполягав, що я студент ... вони приєднали апарат до великих пальців моїх ніг і почали пускати розряди струмом. Вони хотіли, щоб я зізнався в тому, що є військовим. Але мені було нічого сказати, я їм не брехав, я ж просто студент. Катували щодня. Як правило, били по 10–15 осіб відразу. Як правило, тортури струмом тривали 20-30 хвилин, а били протягом години. Тортури повторювалися рази три на день. Бувало, що я втрачав свідомість, на мене виливали холодну воду і продовжували знущатися далі», — розповів студент.

12 квітня після довгих переговорів і завдяки зусиллям друзів-азербайджанців, які живуть в Україні, хлопця вдалося звільнити.