Служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України розповіла про підрозділ десантників обороняв Бахмут, який 33 дні обороняв Бахмут.

“Росіяни вилазили з каналізацій та стріляли з гранатомета. Бої у Бахмуті підступні, бо викурювати противника важче. Підвали, каналізації, підземні міста - улюблені сховища окупантів. Складність вуличних боїв - це дистанція. До противника у Бахмуті інколи 50-100 метрів. Вони чекають на нас у вікнах багатоповерхівок та підвалах, а не в окопах та траншеях. Бої за місто завжди важчі, ніж бої за лісосмуги”, - розповідає військовий 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Євген.

Росіяни хочуть взяти Бахмут в оточення, намагаються перекрити трасу та нарощують там свої сили. Подеколи вони роблять тривалі спроби прорватися. Обстріли весь час, продовжує розповідати десантник Юрій.

“Спочатку окупанти атакували лише вночі, а згодом вже не соромились пересуватись під білим небом. Закидають нас “м'ясом”, а потім підтягуються їхні професійні війська. Російські снайпери теж непогано працюють”, - каже військовий.

“Дуже строкатий склад противника. Деякі повністю оснащені, у них хороша форма та спорядження, а деякі одягнені в цивільний одяг та капці. Під час штурмів вони під наркотичними речовинами, бо ведуть себе не так, як тверезі люди. Біля них падають гранати, їх січе осколками, а вони йдуть далі. Біля них побратими падають від осколків, а вони йдуть далі. Вони поранених навіть не намагаються рятувати”, - згадує десантник Євген.

Ми контролюємо їхнє пересування і вдень, і вночі, запевняє боєць. Наші “пташки” літають, наші люди фактично зубами за землю тримаються. Ми намагаємося їх не підпускати і наносимо по їх скупченнях вогневі ураження. Підрозділ десантників 33 дні утримував позиції в Бахмуті.

Захисники кажуть: секрет не лише в умілому бойовому десанті, а й у тямущих командирах, які спочатку добре вибудували оборону, визначили сектори, заглушили небо, вдало керували, давали людям відпочивати та з новими силами йти у бій. А бої за Бахмут інколи велися цілодобові.

Воїни ДШВ пригадують, що один з найважчих боїв почався о 12 ночі та тривав до кінця наступного дня. Бійці витримали тоді два дні безперервного штурму. Між іншим, Юрій до повномасштабного вторгнення працював на автосервісі, а Євген все доросле життя був барменом. Обоє мобілізовані.

Перший взяв в руки зброю - 24 лютого, другий - у червні. До великої війни вони не були професійними військовими. Але стали ними, обороняючи Україну. З початку повномасштабного наступу наші воїни - без ротацій. Бойовий дух підтримують побратими і родини, які чекають.

“Готуйтесь долучитись до збройного захисту держави”, -звертаються до цивільних бійці. І водночас кажуть, що стоятимуть за своє доти, доки буде потрібно. Разом - до перемоги! ДШВ - завжди перші! Слава Україні!