Американська операція у Венесуелі — палиця з двома кінцями як для України, так і для диктатора Володимира Путіна. Про це пише Le Monde.

Захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро США послаблює союзників України, які вважають себе захисниками демократії та міжнародного права. Але це також геополітичний удар для Москви, яка втрачає ключового партнера та стикається із загрозою для своїх нафтових доходів.

Володимир Зеленський не зміг стримати посмішку, безперечно, розчаровану. Всього через кілька годин після оголошення про вражаючу військову операцію США із захоплення Ніколаса Мадуро, звинуваченого в наркоторгівлі, український лідер дозволив собі вдатися до мрій.

«Якщо з диктаторами можна так легко і просто розправлятися, то США знають, що робити далі», — заявив він маючи на увазі Володимира Путіна.

По суті, ця блискавична операція Сполучених Штатів могла б задовольнити Москву.

«Хіба США не порушили міжнародне право заради прибуткових цілей, як це зробила Росія під час вторгнення в Україну? Заявляючи про покладення кінця стражданням венесуельського народу та стверджуючи про своє бажання захистити американців від лиха наркотиків, Сполучені Штати, здається, насправді прагнуть нафтових багатств Каракаса. Для геополітичних експертів американський наступ має всі ознаки неоколоніалізму», — пишуть у виданні.

Москва поспішила наголосити на суперечностях нібито гуманістичного Заходу, захисника міжнародного права.

Формально, МЗС Росії засудило американську операцію. Але сам Кремль не прокоментував це, Путін, як завжди, вважав за краще не реагувати імпульсивно. Тим не менш, Москва дестабілізована цією американською демонстрацією сили.

Зіткнувшись із Путіним, чиєю улюбленою зброєю є залякування, Трамп «тільки продемонстрував свою рішучість і прагнення до ескалації», — повідомив Кирило Рогов, науковий співробітник Інституту гуманітарних наук у Відні.

За лічені години Дональд Трамп досяг того, чого Володимир Путін не зміг зробити майже за чотири роки.

«Ніхто більше не ставитиме під сумнів домінування Америки у Західній півкулі», — вихвалявся президент США, закріплюючи військову перевагу Вашингтона.

«Каракас за три години. Американці у Венесуелі повторюють перші години нашої „спеціальної військової операції“ в Україні у 2022 році» – пишуть росЗМІ.

"Мадуро був ключовим партнером Путіна в Латинській Америці", — уточнив Пітер Раф, директор Центру Європи та Євразії в Інституті Гудзона.

Присутність президента Венесуели на святкуваннях у Москві 9 травня 2025 року, присвячених 80-й річниці перемоги Радянського Союзу у Другій світовій війні, була тепло сприйнята Путіним.

«Його ліквідація — це явно удар по Путіну. Це показує, що його системи протиповітряної оборони, встановлені навколо столиці Венесуели, та його політичні угоди — Москва та Каракас нещодавно підписали десятирічну угоду про стратегічне партнерство — марні проти американської влади», — додав Раф.

Втручаючись у справи Венесуели, Вашингтон торкається одного з чутливих питань Москви: її нафтових доходів. Сполучені Штати прагнуть відродити занедбані нафтові об’єкти там, очевидно, відмовившись від угоди про спільне підприємство, поновленої на п’ятнадцять років у листопаді 2025 року між державною компанією Petroleos de Venezuela та дочірньою компанією російської компанії «Росзарубежнефть».

Це захоплення венесуельських нафтових багатств та очікуване падіння цін через збільшення пропозиції можуть серйозно зашкодити російській економіці, яка вже постраждала від виснажливої ​​війни в Україні та міжнародних санкцій.

Захоплення Ніколаса Маудуро є геополітичною та нафтовою невдачею для Володимира Путіна. Ще однією, через рік після падіння його союзника, колишнього президента Сирії Башара Асада, який шукав притулку в Росії.

Як додаткову загрозу американський президент за день до операції у Венесуелі вказав у своїй мережі Truth Social, що Сполучені Штати можуть також втрутитися в ситуацію в Ірані — ще одному партнері Москви — для «порятунку» мирного населення, якщо репресії проти демонстрантів, які протестують з 28 грудня 2025 року, стануть надто жорстокими.

Трамп, який з моменту повернення до Білого дому часто виявляв поблажливість та майже захоплення владою Путіна тепер, схоже, роздратований колишнім офіцером КДБ.

«Я не в захваті від того, що зараз робить Путін. Він вбиває багато людей», — заявив він.

Ще одним доказом зневаги Вашингтона до Москви є твердження американського президента, що він не згадував про напад на Венесуелу під час телефонної розмови з Володимиром Путіним попереднього понеділка.

Трамп не оцінив маніпуляцій з боку свого Путіна, який телефоном, не надавши жодних доказів, заявив, що українські безпілотники атакували його особисту резиденцію на Валдаї. Цей передбачуваний повітряний наступ Києва був спростований через кілька днів ЦРУ.

Адміністрацією Трампа в Каракасі керувала не лише конфронтація, що нагадує холодну війну, а й спокуса прибутку та бажання контролювати стратегічні енергетичні ресурси.

«Путіну нема чого боятися Трампа», - сказав Франсуа Ейсбур, радник Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні.

«Ядерна зброя має вирішальне значення», — додала Тетяна Кастуєва-Жан, директорка Російського центру Французького інституту міжнародних відносин (IFRI).

«США ніколи не нападе на ядерну державу. Це, крім того, спонукає проблему поширення [цієї зброї] у світі серед авторитарних та диктаторських режимів», — вважає вона.

«Хай живе ядерна зброя!» — заявив у суботу Дмитро Медведєв.