У четвер, 1 травня, Львів попрощається з військовослужбовцями Іваном Спірідоновим та Володимиром Білоусом, які боронили Україну від російських окупантів.

Як повідомили у ЛМР, чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Івана Спірідонова поховають на Личаківському кладовищі, Володимира Білоуса – на Голосківському кладовищі.  

Іван Спірідонов («Чужий») (27.04.1997-24.04.2025) Уродженець села Малокаховка Херсонської області.

Навчався в Малокаховському закладі загальної середньої освіти Каховської міської ради. Згодом здобув спеціальність «агротехнік» у Каховському агротехнічному фаховому коледжі.

Захоплювався футболом, активно брав участь у змаганнях, був палким вболівальником донецького «Шахтаря». Цікавився нумізматикою і дуже любив історію.

Досягнувши 18-річного віку, з власної ініціативи одразу вступив на строкову службу до Національної гвардії України. Повернувшись, підписав контракт з 59-ю окремою мотопіхотною бригадою ім. Якова Гандзюка, в складі якої боронив кордони України і з початком повномасштабного вторгнення. Брав участь в боях за Херсонську, Запорізьку та Донецьку області на посаді головного кулеметника взводу.

Пройшовши реабілітацію після поранення, повернувся на фронт та продовжив боротьбу із загарбниками вже у складі 9-ї окремої бригади безпілотних систем.

За словами рідних, усе своє свідоме життя Іван присвятив захисту України і родини. До своїх обов’язків він ставився з великою сумлінністю і відвагою, «горів» своєю справою. Попри всі поранення, ніколи не чекав повного відновлення, бо єдина ціль, якою він жив, було повернення наших територій і свого дому.

В Івана Спірідонова залишилися дружина, четверо братів і дві сестри. 

Володимир Білоус (14.08.1989-28.04.2025) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї № 18 Львівської міської ради. Закінчив комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж культури і мистецтв», згодом здобув вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Після завершення навчання проходив строкову службу в лавах військ протиповітряної оборони в Одесі.

Кадровий військовий. Із 2010 року служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. У 2016 році виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації протягом певного періоду займався рекрутингом.

У вільний час Володимир захоплювався фотографією та музикою – віртуозно грав на корнеті й гітарі. За словами рідних, був винятково відповідальною людиною, яка як ніхто вміла радіти життю.  

У Володимира Білоуса залишилися батько, дружина, двоє дітей і сестра.