Віктор - старший сапер групи інженерного забезпечення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. До війни він розвозив хліб, працював з фасадами та геть не уявляв себе військовим. Нині більше року він “на ти” з вибухівкою. Про це повідомляє служба зв’язків з громадськістю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України

Кілька днів тому Віктор працював під касетними боєприпасами в Кліщіївці. Каже: “Пробило осколком рюкзак. Пляшка води - мінус, добре, що сам живий! Слава Богу, що всі цілі вернулися з виходу”.

Звісно щастило не завжди. Осколок від танка увійшов в руку під Кремінною. Медкомісія назвала сапера непридатним і пропонувала перевестися в інший підрозділ. Але він залишився зі своїми хлопцями. Більше року Віктор з ними. Це, без пафосу, родина. Дрібна моторика руки відновилась. Сапер знешкоджує російську вибухівку на шляху нашого штурмового десанту та “зашиває” позиції від прориву в Кліщіївці. Віктор “працював” під час Харківської операції, на Кремінній, у Бахмуті та на Бахмутському напрямку. Визнає, що у Кліщіївці - найскладніше, бо російська артилерія та авіація дуже заважає.

“Тяжко дається цей напрямок, бо вся артилерія стоїть вгорі. Вони нас бачать. Дорогою до Кліщіївки росіяни багато наставили протипіхотних мін на розтяжках. Ставлять на невилучення. Ти хочеш її зняти з одного боку, а з іншого вона детонує… Ми робимо прохід для штурмової групи та знешкоджуємо також великі шматки місцевості, щоб евакуація поранених та інженерні підрозділи могли проїхати технікою. “Танчики”, “Гради”, міномет постійно “насипають”. Доводиться працювати під вогнем. Прилітає, але ми працюємо, бо якщо не зробимо свою роботу, штурмова група не пройде далі й не закріпиться. Так само маємо захистити наші позиції від прориву”, - розповідає сапер ГІЗу. З його слів, Кліщіївка міцно замінована.

“Наші штурмовики відбили хату й побачили міни в мікрохвильовці, замінований труп окупанта, пляшки з-під енергетика з вибухівкою. Це творча професія. Ми теж намагаємось окупантів дурити”, - розповідає десантник.

Буває і так, що росіяни втікають та залишають свої міни. Тоді наші бійці знищують окупантів їхньою вибухівкою.

“ПМН-4 (протипіхотні міни - ред.) лежали купами. Ми познаходили не зведені міни, які вони не встигали на відході позабирати. Так швидко тікали! Багато “лендлізу” залишається після них. Потім ці міни ми використовуємо проти них і їхньою ж вибухівкою їх убиваємо”, - згадує військовий.

І наостанок розповідає абсолютно варту Голлівуду історію. Сапер відстрілювався з автомата та коригував нашу артилерію під щільним обстрілом.

“У Кремінній я вступав у стрілецький бій. Заводив групу і довелося стріляти в “підарів”. Щільно працювали два снайпера. Я дав координати - навів нашу артилерію на ворожий бліндаж. Артилеристи пристрілялися і його зачистили. Ніхто з росіян не вижив. І не виживе”, - каже Віктор.