Український політв’язень Павло Гриб, який утримується у СІЗО російського Ростова-на-Дону, у листі відповів на питання «Новой газеты», передані йому через його маму Марію. Про це пише «ТСН».

Гриб повідомив, що йому конче необхідне лікування і що він «може померти без ліків» у в’язниці.

Він також написав, що здогадувався про те, що зустріч з Тетяною Єршовою була пасткою: «Перед зустріччю в будинку дівчини пройшов обшук, а співробітники ФСБ змусили її співпрацювати, погрожуючи кримінальним переслідуванням».

«Мій день проходить сумно і одноманітно. Сплю до 7:30 год. Їм кашу або бутерброд — те, що дають. Відносини з сусідами у мене хороші. Якщо мене звільнять — буду їм допомагати. У СІЗО мені найбільше не вистачає рідного слова. Читаю книги з місцевої бібліотеки. Мені передають книги українською мовою», — пише Гриб.

«Треба трохи потерпіти. Це »трохи" мені кожен день здається вічністю. Важко буде описати на папері цю вічність, тому що недостатньо слів для цього. Прокидаюся, не розуміючи, чи спав я? І знаю, що сьогоднішній день не буде відрізнятися від вчорашнього", — зазначив політв’язень. 

"Я думаю, що не варто бідкатися і скаржитися, хоча де ще я це можу зробити, як не тут. Адже я повинен подолати те, що трапилося зі мною. Потрібно не тішити себе надіями, але й не здаватися. Малоймовірно, що скоро все закінчиться. Я бачу таку перспективу: або смерть, або в’язниця, де мені треба пробути наступні роки свого життя. Це в тому випадку, якщо я не помру раніше, ніж туди поїду. Туди відправляють терористів, і не всі повертаються живими. Мені там взагалі без ліків не вижити. А іншої перспективи немає", — підкреслив він.

"Я розумію, що я не винен, але я як звір у капкані. Звинувачую себе ось у чому: я знав, куди і для кого їду, і відчував, що не повернусь. Але, не послухавши застережень, я поїхав. Думка така: не страждати даремно. Я не міг все повністю передбачити. Це пастка, в яку я потрапив, як звір в капкан. Навіщо я поперся в капкан, знаючи, що деякі обставини і обіцянки змушують зробити нечуване? Потім я тільки переконався в тому, що підозрював. Ціною своєї волі і життя. Найбільше розчарування в тому, що мої побоювання справдилися. Мене дійсно здали і зрадили по слабкій волі. Навряд мені судилось якимось таким спонтанним і незрозумілим для мене рішенням тут опинитися. І не дай бог тут залишитися назавжди і померти", — написав Гриб. 

Він також зазначив, що «у в’язниці є що почитати, одна книга рідною мовою, про Русь — »Святослав« Семена Скляренка».

За його словами, «з фізкультурою все погано».

«Щось робити необхідно для виживання, а сил це робити немає. Ніяк не можу змусити себе на ранковій прогулянці в бетонному »колодязі« (огородженій території — ред.) щось робити. У небажання тисячі причин. У бажання тисячі можливостей», — написав політв’язень.