Загиблого воїна Сергія Ціцвіру поховали 21 січня у селі Липівка Сатанівської громади, що на Хмельниччині, поряд зі своїми бабусею, дідусем та батьком. Про це пише Городок.city

«Хороший, спокійний, товариський, ввічливий, доброзичливий. Людина без жовчі, — ось так про таких, як він, кажуть. Всього два місяці він пробув на фронті. І ми його втратили назавжди».

Так, 21 січня жителі Сатанівської громади прощалися із Сергієм Ціцвірою.

Як розповідають родичі загиблого, на війну Сергій пішов добровольцем, не дочекавшись повістки. 27 жовтня він був призваний на службу в ЗСУ.

Через два з половиною місяці, 13 січня, головний сержант роти вогневої підготовки десантно-штурмового батальйону героїчно загинув у селі Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.

— Щирий, добрий, людяний, милосердний. Таким ми знаємо нашого Сергія. Коли ми навчали його у школі, ми навчали його патріотизму. Ми думали, що наші діти будуть жити, працювати, примножувати багатства України. Ми думали, що вони продовжуватимуть звичаї і традиції рідного народу.

Родичі згадують, як 21 рік тому він восьмирічним хлопчиком стояв над могилою. Раптова смерть батька, якому було лише 36 років, змусила Сергійка в одну мить подорослішати. Він став опорою для своєї сім'ї.

— Сергійко — із багатодітної сім’ї, — розповідає його колишня вчителька Ольга Матуш. — Він був наймолодшим і мав ще дві старших сестрички. Мати працювала на фермі дояркою. Після смерті батька їм допомагали бабуся з дідусем.

Односельчани Сергія пригадують, що після того, як він закінчив дев'ять класів у Бубнівській школі, пішов на навчання у будівельній технікум. Згодом створив сім’ю. Його мати вийшла заміж вдруге та переїхала у сусіднє село Соломна Волочиського району.

— Ми змалку дружили, — пригадує троюрідна сестра загиблого Руслана Мощанець, — приїжджали один до одного у гості. Коли він одружився, то спершу проживав у Сатанові, знімав там квартиру. Та потім переїхав з дружиною до мами у Соломну.

Також, Львівщина попрощалися з загиблою 21-річною військовою