Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини оприлюднили результати моніторингової перевірки Новосільської спеціальної школи Тернопільської обласної ради. Під час візиту вони виявили відсутність належного освітнього процесу, а також численні випадки психологічного та фізичного насильства щодо дітей. Про це повідомила представниця з питань захисту прав дитини Ірина Суслова, пише “Zmina”.

Суслова пояснила, що, хоча заклад підпорядковується департаменту освіти, освітній процес у ньому фактично не організовано. За її словами, коли працівників попросили надати методологічні документи, їм на це знадобилося чотири години.

Також представники Омбудсмана зʼясували, що документи, які підтверджують інвалідність та особливі освітні потреби дітей, здебільшого є простроченими, адже датуються ще 2019–2020 роками.

Директорка закладу заявила, що всі учні мають інвалідність, однак, перевіривши особові справи, Суслова побачила, що документальне підтвердження є лише для однієї дитини. За інформацією адміністрації, таких дітей має бути 19, що свідчить про суттєві проблеми в обліку та управлінні навчальним процесом. Отже, у закладі немає чіткого розуміння, які учні потребують спеціальних освітніх програм, що робить неможливим ефективну організацію навчання, оскільки не ведеться облік потреб дітей.

Суслова зауважила, що в школі відсутній журнал, де фіксувалася б реєстрація дітей та їхня відвідуваність. Ніхто не знає точної кількості дітей, що заважає навіть плануванню харчування. Учнів не забезпечують щоденниками, через що вони не знають розкладу уроків і дізнаються про предмет безпосередньо під час занять.

У школі водночас немає елементарних елементів освітнього процесу: після перевірки зошитів учнів виявилося, що домашніх завдань їм узагалі не задають, а спеціальної освітньої програми, яка б відповідала особливим потребам учнів, також не впроваджено. Деякі діти навчаються в школі понад 10 років, але досі не вміють читати, не знають літер і не вміють рахувати, що є наслідком роботи викладачів без належної освітньої системи.

Також у школі бракує важливих фахівців, таких як нейропсихолог, дефектолог і логопед. Натомість там є лише психологиня, яка відмовилася надавати документацію, що підтверджує її роботу з дітьми, і заявила, що звільниться, якщо її змусять це зробити.

Суслова повідомила, що дітям у школі заборонено плакати і, якщо вони починають це робити, їх можуть покарати, що є прикладом психологічного насильства, коли адміністрація не дозволяє учням вільно виражати свої емоції. Також дітей ображають, називаючи їх “скотами”, “інвалідами”, “неповносправними”, особливо у випадках, коли вони не погоджуються з адміністрацією.

Під час моніторингового візиту представники Омбудсмана зафіксували випадок фізичного насильства, коли викладач, невдоволений тим, що дитина заперечила завдання, схопив її за шию і почав трясти. Діти розповідали, що їх часто б’ють, штовхають, дають ляпаси й навіть застосовують сторонні предмети для покарання.

Суслова також розповіла, що в закладі зафіксували випадки сексуального насильства між дітьми, про які адміністрація знала, але не вжила жодних заходів. Цю інформацію передали правоохоронним органам, і за цим фактом розпочали кримінальне провадження.

За словами посадовиці, дітей, які постраждали від насильства, у школі принижують, штовхають, змушують ставати на коліна та просити вибачення, замість того щоб надати їм підтримку, зокрема психологічну. Це ставить під сумнів роль керівництва школи та його здатність захистити основні права дітей.

Крім того, серед зафіксованих порушень є відсутність базових засобів гігієни. Напередодні перевірки дітям видали нові зубні щітки та пасти, однак туалетний папір не надали, а у вбиральнях бракує паперу, мила та рушників. Адміністрація пояснила це тим, що діти нібито їдять туалетний папір і мило, тому їм вирішили не надавати цих засобів.

Душові кімнати не відповідають базовим вимогам: санвузли не зачиняються зсередини, що призводить до ситуацій, коли хлопці можуть зайти до дівчат і навпаки.

Територія навчального закладу занедбана: неподалік розташоване кладовище, яке не огороджене та доступне для дітей, тож воно фактично стало єдиним місцем для прогулянок. Діти зізнаються, що зрідка виходять на вулицю і тому не користуються єдиним наявним майданчиком.