Рік тому сталася одна з найрезонансніших аварій в Україні. У самому центрі Харкова «Lexus» на великій швидкості зіткнувся на перехресті з іншим авто і вилетів на тротуар просто в натовп людей, які чекали зеленого світла для переходу дороги, йдеться в сюжеті «ТСН.19:30».



«Колись чоловік дарував мені квіти, зараз сталося так, що я несу йому на могилу квіти, як і своїй сестрі», — не стримує сліз Оксана Євтєєва. Їй 28, торік вона була з чоловіком і сестрою. У перші дні медики не давали їй жодних позитивних прогнозів — два місяці жінка провела в реанімації. Потім Оксана встала та пішла, а взимку, в першому після аварії ексклюзивному інтерв’ю «ТСН», шкодувала, що не вберегла найближчих. «Я досі думаю, що я могла зробити, щоби цього не сталося. Я розумію, що я не винна. Але мені здається, що я могла щось зробити: могла не йти на це перехрестя, ми могли попити кави десь в іншому місці», — говорить вона.

Позбутися цієї вини і жалю до себе Оксані досі помагає психолог. Перед батьками вона ніколи не плаче, бо, каже, їм і так важко. Аби менше часу залишалося на біль, кожен день Оксана розписує ледь не похвилинно. І те, що може ходити — називає своєю головною перемогою. «Іду, накульгуючи. Я ніколи про ногу не забуду, завжди доведеться плавати, розробляти», — каже вона. Оксана щодня просинається о 6:00 год., на метро добирається в реабілітаційний центр, де розробляє травмоване коліно, а вже потім їде на роботу. «Коли я йшла, то зі сходів було складніше спускатися, ніж підійматися, і я близько тижня спеціально цього уникала. Але потім думаю: я вже стільки пройшла, і це треба подолати. Я змушувала себе, хоча було боляче кожного разу», — зізнається постраждала.

Одне заняття в реабілітаційному центрі триває годину — і так шість днів на тиждень впродовж восьми місяців. Тренера дивуються волі Оксани: «Наше завдання — до кінця розігнути коліно. Ми плануємо це зробити до нового року». Сама постраждала каже, що її мета — всього лише нормально ходити. Для цього жінка витримує спеціальний режим, навіть їсти вона має тепер через кожні три години. У травні Оксані пережила ще одну операцію — на кишківнику, теж внаслідок аварії утворилися спайки. «Нема лікування. Просто їсти кожні три години, пити два літра води», — каже жінка. Вона зізнається, що всі ці зусилля — заради сестри і чоловіка. Оксана вірить, що вони хотіли би її бачити щасливою. Щоправда, мріяти без них — поки не може. «Єдина моя мрія: щоби вони були живі. Але вона ніколи не справдиться», — каже постраждала.

Роковини пам’яті жертв того жахливого ДТП будуть у четвер, 18 листопада. Оксана згадує про лист, який написала ще в реанімації — це було її перше звернення до людей, яке, певна, не почули. «Я хочу звернутися до кожної людини, яка має стосунок до цієї справи. Якщо ви очевидець — дайте свідчення в суді. Якщо ви слідчий, суддя, конвоїр, прокурор — прошу вас розглянути цю справу зі всією суворістю закону. Коли вам будуть пропонувати гроші, згадайте про справедливість і свій обов’язок. Не беріть їх, не ставайте учасниками безкарних вбивств», — просила постраждала.

«Я впевнена, що Зайцева буде максимально намагатися уникнути покарання в десять років, і їй це успішно вдасться. Тому що ми живемо в такій країні, де всі люди продажні. Якщо в тебе є гроші та зв’язки, то все це залишиться безкарним. Я не зможу таке ніколи пробачити», —зізнається Оксана. Справа про ДТП досі в суді, на лаві підсудних вже рік два водії. Вирок очікують у грудні.